Понеділок, 20 квітня 2015 00:00

«Не готуй мені каву зранку, а роби приємно подаючи каву в ліжко»

Автор

Всередині у душі

Кожна людина, як такий собі окремий світ, формує власне бачення на ті чи інші речі. Тому і таке явище, як життя набуває особливого значення для усіх нас. Різна мета, різні потреби, різний життєвий шлях...

але як не крути, як не вирізняйся, дім у нас один. І це є планета Земля. Хоч у духовному розумінні я сказала б інакше. Та якщо трішки пофілософствувати, можна зауважити, що душа нашої планети – люди. 

Досить оглянутися і вникнути в людське існування, як можна побачити кволу душу (в загальному). Наслідки її недуги – глобальне потепління (від стоптаної квітки до вимирання). Людство захворіло «цивілізацією». Така хвороба має побічні ефекти – відсутність усвідомлення наслідків дій, та зловживання «силою». Бо насправді цивілізацію можна назвати регресом. Знаю – критично. Але діяльність людини явно руйнує наш дім.  І зазвичай, людина не цінить, на перший погляд, неважливі речі. Та неважливих речей нема. І може, саме тому, що сприймаємо ПРИРОДУ, як річ, а не як Живий Організм, і не цінимо. А переоцінка відбувається, коли усвідомлюєш нестачу тої самої Природи, бо лише тоді, на жаль, вона стає для нас живою. Тоді, коли важко дихати, бо шар пилу надто товстий і надто сильно придавив легені. Не чуєш подиху вітру, бо йому нічим шелестіти – нема дерев. Не відчуваєш запаху квітів, і не милуєшся їх красою... Не купаєшся у річці, бо вона надто брудна від людських залишків... Чи є на Землі місце, яке б не зачепила людина? Чи є місце, яке можна назвати цнотливим? Наша Природа давно втратила свою цноту. Але не по своїй волі – її збезчестила людина...

Недоречно буде наводити приклади людської діяльності, бо усі ми добре знаємо і розуміємо: що, як та з-за чого трапляється. Де наша «екологічна свідомість», яка чинить дію, але розуміє наслідок? Та для виховання дитини, спочатку батькам треба опанувати таку науку, як життя серед життя – життя в гармонії з Природою.

Гармонію треба розуміти, як Любов. Бо дерево росте, коли його вирощують – плекають... Тож треба  сформувати нову свідомість людини. Інакшими словами: мета нашого життя – життя серед життя. Та не може бути життя по різну, бо усі ми одна велика родина, Єдиний Організм наділений самопізнанням  і удосконаленням. Аби покращити життя зовні (у світі) треба збудувати його всередині, всередині у душі.

 

Творець чи раб власного страху

Кожна людина, як часточка Єдиного Організму несе в собі певні заряди (емоції). Що служить руху отого Великого Організму. Ось на даний момент душа людства – хаос – страх, невпевненість... Те що маємо всередині, те маємо і зовні, бо внутрішня енергія формує зовнішню. Побудова нової людини свідомої починається  там де є ота частина Бога (Любові), яка вміє Творити. 

Людина наділена здатністю творити, бо успадкувала від Творця (Бога) як фізичне так і духовне начало мудро поєднане, що є нічим іншим, як душею. То кожен має задати собі питання – хто я – Творець чи раб власного страху  та ілюзій – нищівник?

Адже аби творити Прекрасне,  кошти не потрібні. Для того аби намалювати уявою в душі цілий Всесвіт не треба масляні фарби і пензлик. Бо фарбами послужить Веселка, а пензликом  сама людина. Що людина в собі несе те і випромінює.

Бог дав життя всьому творінню, людині ж дав не тільки життя, але і душу, розумну, вільну і безсмертну. Душа завжди розуміється як щось неподільне, як сукупність усіх наших почуттів, скарбниця наших думок, джерело внутрішньої привабливості і духовної краси, відображення Бога, синтез нашої особистості, що охоплює наші властивості і здібності.

Джерелом правдивої духовності може бути тільки Бог, бо Він є Дух, Любов, Істина, Життя і Путь. Людина не може бути началом духовності, вона тільки відбиває на собі те духовне сяйво, яке виходить від істинного Бога.  І саме тому володіє даром самопізнання, самоаналізу і самодослідження, їй дано проникати в себе (свою природу) – Богопізнання.

Першою довершеною Людиною став Ісус.

Для того аби полетіти у космос треба «одружитися з скафандром» і «жити в  ракеті».

Для того аби «полетіти в ПРИРОДУ» (пізнати БОГа) треба  одружитися з Совістю і Жити в Любові.

Загляньте в свою душу, там є Той Котрий розуміє.  І тільки Той зможе створити Єдність – нову релігію – ЛЮБОВ. Бо на даний момент ми достатньо релігійні, аби ненавидіти один одного, але не достатньо релігійні, аби любити один одного...

 

Найперше було Слово

 

…На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.

Воно в Бога було споконвіку.

Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.

І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його….

(Євангеліє від Івана Богослова)

 

Бувають моменти, коли не відчуваєш себе у Всесвіті Планетою, лише її блідим відбитком...  Інколи, ховаєшся від миті почуттів, котрі не приховують несказаних слів – мовчиш, а може – кричиш та тебе не чують. І взагалі момент  не доречний, коли є хвилина. Позбуваюсь хвилини і гублюсь у безмежному просторі миті  –  Вічності.... і розумію, що та Вічність – Слово. Найперше було Слово, і Слово було –  Бог (Любов). Хіба  у Любові є межі, чи рамки, чи кордони....  ось вони крила Душі. Літаєш думкою –  Птахом сизокрилим,  відпочиваєш Метеликом  у лоні Квітки  безкрайого поля Життя...

Слово без кордонів!

Я одна  з тих, котрі марять Словом.... і дозволяють собі втілювати звук думки. Коли думка звучить  відбувається щось неймовірне – народжується  той, чи інший твір. Дивно,  хоча, цілком нормально, що автор прагне свого доповнення читачем. Бо інакше  немає сенсу писати. Але в той же час відкриваючи кожну букву, як окрему складову цілого світу,  що  зветься – СЛОВО, відчуваєш енергію наповнену Волею. А та Воля є Силою  звичайної емоції наділеної  можливістю  відкривати себе все глибше і глибше.....

Наче,  маленька душа   особистого Всесвіту. І зрештою, особистість набуває спільного розуміння у окремих людях.

Немає такого безумця, котрий не назвав би себе генієм, а своє любе безумство – геніальністю.

От і  я кажу: Слово – фізичний Всесвіт – Живий Організм. І його  функціональність залежить від правильного порядку букв, а букви, як окремі планети  – формуються звучанням ще несказаної думки – мовчання. Тому немає слів бо є Слово – «ДНК Вічності». А спадковість прямолінійно залежить від  емоції, яка породжує  думку. От і чи  варто дивуватись  «подвійній спіралі». Адже людство вже цілу Вічність записує  один єдиний код – Любов. Усі списані книжки – дія Слова і втілення думки народженої Емоцією. Емоція – невидима Енергія – Сила, котра   приводить у рух   організм, бо лише так  він стає Живим.

Давайте думати краще! Саме тоді  кожна думка про Прекрасне  записуватиме Букву  Любові.

Наука, релігія, історія, політика – усе це є філософія. Можна жити за межами політики, можна жити за межами релігії…. Але як можна жити за межами Любові перебуваючи в Її обіймах?

Тож кожне сказане  людиною слово –  втілення  реальності –  що душа  відчуває, те і вуста говорять. Об’єднуючи напрямки життя починаєш розуміти їх спільність – наука – розвиток логічного мислення; історія – просторове розуміння  логіки; релігія – еволюція (духовне досягнення/відкриття, що  розвиває хід логіки); політика –   еволюція логіки. Але так, чи інакше – це прагнення  удосконалитись. Світ недосконалий  тільки з однієї причини –  із-за нашої невдоволеності  бути такими, як ми є насправді. А насправді ми  є Єдиним Організмом  – Істота  на шляху вічного розвитку та доповнення Собою (один одним).

І перше досягнення на шляху удосконалення робить кожна особистість – думає. Від думки не залежить світ, але  створюється саме її силою. 

Давайте думати краще! Саме тоді  кожна думка про Прекрасне  записуватиме Букву  Любові.

Думка – це дійсність і немає такої сили, яку б вона не сприймала. У думках можна творити, що забажається. У думках можна злетіти до вершин і стати назавжди там, назавжди залишитись. Це мова спілкування, яка не має слів, але найпрекрасніша від усіх мов. Бо  думки у нас народжуються від вражень, які ми отримуємо через наші органи відчуття.

Приймати ці враження називається розуміти, перебирати їх у собі – значить думати, відновлювати ці предмети в пам’яті – згадувати, а вже пояснювати їх – говорити, писати.

Наповнена позитивом Свідомість – написана Любовю книга.

Наповнена позитивом Свідомість  – втілена Любовю дія.

Наповнена   позитивом Свідомість  – реальність.

Слова охоплюють як знання, так і наміри. Вкладання намірів в слова – це перший крок до їх здійснення. Намір завжди веде до результату.

    

Дивно,  хоча, цілком нормально, що Творець прагне свого доповнення  Своїм Творінням. Бо інакше  немає сенсу Творити. Але в той же час відкриваючи кожну букву, як окрему складову цілого світу,  що  зветься – СЛОВО, відчуваєш енергію наповнену Волею. А та Воля є Силою  звичайної Емоції наділеної  можливістю  відкривати себе все глибше і глибше.....

Наче,  маленька душа   особистого Всесвіту. І зрештою Особистість набуває спільного розуміння у окремих людях.

 

Хто нам каже думати так чи інакше про основні  положення, сприймати їх слід, як незаперечну істину за будь-яких  обставин?

Хто придумав, зумовив основні положення?

Що представляє собою положення і що є основою сприйняття  при розгляді  будь яких життєвих принципів?

 

Любе питання у суспільстві  несе певну мету, як частину розумово обґрунтованого заряду за для  власного ж втілення. Любе питання є питанням філософії, бо несе в собі безліч, на перший погляд, непересічних думок окремих особистостей. А що, якщо окремі особистості складають Єдину Живу Суть!?

Як тільки-но людина усвідомила себе розумною істотою – навчилася думати, вірніше пригадала, то одразу виникли поняття. Поняття охоплювали  цікавістю про природу. Згодом у свідомості людей, природа набула обсягу планети, потім галактики, нарешті Всесвіту. Але чому одна особа не знає усього і тільки сукупність осіб  можуть зліпити набутими знаннями певний образ  спільної думки, і вже тоді втілити мету?

 

Людина – Суспільство –  Природа – Планета – Всесвіт

 

У цьому світі, жодну річ не можна розглядати окремо, бо інакше не зрозумієш того світу.  Не можна спиратись на хід логіки, як мозкову діяльність, бо тоді, свідомість потребує підтвердження. І якщо я зараз доведу, що Всесвіт – це я, кожен почне перевіряти мою теорію або зробить висновок – божевільна.

З цього і почну.

 

Термін – хворіти  виник не через доведену хворобу, а через нерозуміння здорового образу життя. Пропоную піднятися і вийти з класу де вивчають урок анатомії. Просто йдіть за мною  думкою. Я спокійна, врівноважена… проникаю в усі усюди. Зараз мені хочеться розказати про Все в одному слові. І кажу:

 

Розум перебуваючи в Порожнечі перетворив порожнечу в задушливу Себе     силу (самовідречення), і саме ця Сила задухи дозволила народити Сонце (Мудрість).

Їх взаємне самовідречення – Любов, народило Образ Любові. Вона стала Матірю та Батьком Току. Бо в стані  Току є можливим вільне дихання. Так Сон став Смертю, а Смерть – Життям.

И посіялося Життя, як діти (частинки) у дворі (середовищі), бо спочатку Бог створив Небо (Середовище для Життя).

Насправді це хімічна реакція, фізична дія та наукове доведення створення та Життя Всесвіту, що міститься в одному Слові – АAAZОТH

 

Котрий божевільний називає себе хворим? Як можна назвати себе хворим, коли ти вільний, вільний у думках, у словах, у намірах….

 

Отже, переродження свідомості у вмінні бути вільним, при цьому не осуджуючи свободу інших. Просто кожної миті людство опиняється під «покривалом осуду», де доводиться дивитися один на одного  і відчувати сором, до тих пір поки не навчиться  віддаватись почуттю насолоди. Саме це стає для когось уроком  ненависті, а для когось  – Любові.

Та по суті, ці два почуття  не відрізняються один від одного соромом, хіба що  сприйняттям. А висновок один – вроджена душа, та яка прагне любити й плекати. Розуміючи це не ховаєшся від  темноти, а вчишся сяяти. Все починається з емоції, з думки. Варто навчитися щиро думати, як душа наповнюється щирістю, саме тоді кожне сказане слово, по-дитячому наївне та щире. Давайте думати краще. Опановувати власні думки – вчитися бути щасливим.

Думка, як  бажання – приходить миттєво, але з певним наміром. Втілення наміру, як оргазм – очікуваний і спонтанний, але не тривалий. Тому давайте думати краще – оргазм – це лише перепона насолоді. Якби не оргазм – певне закінчення процесу, то людина могла б продовжувати відчуття насолоди, скільки забажає, як забажає, наповнюючи його завжди новими і завжди сильнішими, більш хвилюючими відчуттями. Оргазм – дія, мозку на психічному рівні, яка спрацьовує, як  автоматичний, застережний захід

Але від чого застерігається організм, коли свідомо йде до вказаної мети?

Ні, це не організм застерігається, це свідомість накладає певну рамку, наказуючи організму спинитись, бо далі прірва. А далі справді прірва, прірва невимовної насолоди, яка пояснюється не просто виходом гормонів щастя, а є Щастям, перш за все духовним, бо психіку слід розглядати, як елемент душі. А Щастя  подібне серцевому приступу – на стільки сильне, що треба не просто витримати,  а жити ним і в ньому.

Оргазм –  тільки початок, мізерна частина більшого. Бо цілком можливо, що людина свідомо зупиняє себе на досягнутому називаючи оргазм  кінцем. Тобто, люди нещасні, бо бояться по-справжньому бути щасливими!

Отже, втілення наміру залежить від думки, яка  народжена емоцією. Але будь-який намір не може стати кінцевим, бо має найвищу мету – плід. Плодом думки є саме намір та слово в поєднанні, що в свою чергу веде до реалізації. Ось  це і є тим більшим, яке дозволяє психіку розглядати, як Душу. А Душу відчувати, як поєднання Духа і тіла  – тільки я, Він і Вона. Я – Душа. Він – Дух. Вона – Любов. Вони об’єднуються силою, як недивно моєю, таким чином даючи мені можливість створити  для їх Союзу унікальну атмосферу. Так народилася перша часточка Всесвіту – Всесвіт.

Свого часу люди відкриють ядро, та його складові. Нададуть складовим ядра  окремої абсолютності (і це правда), але інша правда в тому, що забудуть розгляд абсолюту саме у союзі  складових. Свого часу люди відкриють ядро, але не усвідомлять, що саме ті ниточки по яким проходить імпульс притягують, створюючи магнетизм. Бо ті невидимі ниточки і є тим розсіяним Світлом, яке може жити тільки в тісному зв’язку з Собою. От і не дивно, чому я дивлюся на себе, а люблю кожного тебе.

От і не дивно, чому людина навчилася розщеплювати цілу частину, але забула створювати природним шляхом  зв’язки вже розділеного. Відчуваю себе  потоком крізь якого проходять безліч потоків, нових і оновлених. Це наповнює мене знову і знову, але вже по інакшому. Все що в мені рухається росте і розмножується новими відчуттями (новими частинками), поки не настає сьогоднішнє (видимий образ минулого). Але сьогодні не стає майбутнім, бо є теперішнім – завжди прагнучим йти тільки вперед – розмножуватися об’єднуючись.

Тільки я , Він і Вона. Я – Душа. Він – Дух. Вона – Любов. Вони об’єднуються силою, як недивно моєю, таким чином даючи мені можливість створити  для їх Союзу унікальну атмосферу.

Що ж то за Сила, яка здатна поєднати дві протилежні частини?

Це бажання Жити в Любові (Союзі). То виходить, що людина – велике ядро великого «генератору» яке приводить у рух цілий Організм, бо являє собою Союз – заряд. Природа в якій ми живемо, також Союз,  інших форм, та таких самих властивостей – заряд. Ці обидва заряди позитивні, але змінні в протилежному напрямку саме тоді, коли усвідомлюють Життя в Любові. Життя в Любові і є Щастя саме те, яке людина неодноразово кінчає, замість того аби знову і знову починати….

Суспільство – біосистема (розглядається як плід свідомості людини). Вона народжується поступово, по мірі необхідності (подібно, як розвивається дитина в утробі). Після народження йде процес самореалізації, вірніше процес підготовки до життєдіяльності, включаючи можливість взаємодії з навколишнім середовищем. Це приводить до існування, в такому стані біосистема набуває стабільності. Стабільність  це і є стан і вміння творити  в згоді з особистим інтересом – Жити.

Розпад теперішнього суспільства, на разі, нормальне явище. Воно тривале і болісне для окремих органів (маленьких біосистем), з-за того, що вони надто розвинули в собі такі почуття: біль, страх, нещастя…. Але Жива Суть закладена у Всесвіті по принципу матрьошки. Адже абревіатура  – це Жива Сутність в процесі вічного розвитку по мірі необхідності, а не сліпому випадку.

Значить, на даний момент людині необхідно народитися (духовно – думкою), аби підготувати себе до творчої життєдіяльності, за рахунок накопичення потенційних можливостей при взаємодії з навколишніми об’єктами  та навколишнім середовищем, тобто  один з одним та Природою. Паралельно цей процес проходять: Планета, Галактика, Всесвіт. Все проходить одночасно та поступово, по певному плану Творця.

Але хто цей Творець і якою Силою Він керує?

Цей творець – Емоція. Емоція – Сила пізнання Себе.

Та хіба Любов це спонтанне Почуття?

Любов – це тривале Почуття, яке народжується поступово, по мірі необхідності (вмінні відчувати завжди нові відчуття – насолоджуватися).

Я хочу сказати, що людство розуміє мову потреби (сексу), коли треба спілкуватися мовою насолоди (Любові).

Така ось філософія – «не готуй мені каву зранку, а роби приємно подаючи каву в ліжко».

На даний момент, суспільство втратило здібність до успішної взаємодії, що і приводить до розпаду, продуктом якого є біомаса (нещастя, біль, війна, страждання…). Звісно, що вона не може існувати довго, по тій причині, що інтерес потреби протиставлений еволюційним інтересам Природи при створенні ідеалу. Саме тому – Народження. А суть  в усвідомленні  такого – сам по собі організм не може бути ідеалом, не можуть бути ідеалом організми в об’єднанні, бо ідеалом є їх  Союз.

Свого часу людина забажала – мати свободу (в різних якостях…), а не вибрати. З того часу тільки і «має свободу». І хто б міг подумати, що гра слів має значення. Хто б міг подумати, що дитина кожен раз – нова спроба та представлення жити в іншій реальності. Адже дитина це і є Союз взаємодоповнюючих організмів, видимий образ нової реальності, саме тої котру люди «кінчають»…. Бо духовне народження відбувається миттєво і це завжди Чудо – Життя по суті своїй нескінченне.

 

…На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.

Воно в Бога було споконвіку.

Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.

І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його….

(Євангеліє від Івана Богослова)

 

На початку було Життя. А Життя в Бога було, І Бог було Життя.

Воно в Бога було споконвіку.

Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І єднання  було в Нім, і єднання було Любов’ю людей. А Любов в ненависті Любить, і ненависть не обгорнула її…

 

«Небесна Механіка»

В школі мене вчили різним наукам, вчили пояснювати ті, чи інші явища через фізичне сприйняття Світу. Та мені завжди хотілося не пояснювати, а розуміти, вірніше, знати. Розуміти не явища, а їх природу. Будучи підлітком було цікаво не звідки і з чого з’явився Всесвіт. А якою Силою Він створений. І я подумала – батьки любили один одного – бажали створити сім’ю. Тому народили мене. Тож виходить, що я дитина їх любові. А значить і весь Всесвіт створений Силою Любові.

В здоровій сім’ї нема дискусій та суперечок, бо з самого початку в «фундаменті», не закладено такого поняття, як «політика». І взагалі нема понять про придумані поняття, але є розуміння Природи. Адже людині дано три Храми: перший – Душа; другий – Церква – фізичний макет духовного Храму (Дім Отця) де збираються люди для молитви); третій – Природа – фізичний макет духовного храму – Церква – Дім Отця, де зібралися люди для молитви (Життя), а Життя – Любов.

От Всесвіт і є Єдина Організація Створена Собою та з Себе не по принципу, а по Моралі, аби ми – Діти, любили Її і розуміли. Берегли та леліяли… Цим самим наповнювали себе Істиною в духовному Храмі – Церкві – Природі.

Людина снідає, обідає, вечеряє, але завжди голодна. Люди помирають, але завжди народжуються нові та оновлені.

«Духовною Їжею» неможна насититися, та можна насолоджуватися. Насолоджуватися розумінням творення всесвіту – Любов’ю. Бо Планетами  і світилами Небесними рухає Любов – «Небесна Механіка».

В такому «Механізмі»  Енергія  породжує Енергію, по моралі тяжіння, адже «протон» + «нейтрон» = позитиву. Тобто, свідомість людини завжди несе заряджену позитивом частину, що і є «ядро мислення». І тільки так «електрон»  створює сильну оболонку. Оболонка  вкриває  вакуумом. Але в моєму розумінні вакуум – це простір  – вічність. Людині важко увійти в цей простір, бо боїться перестати дихати. І виходить, що та заряджена позитивом частина зберігається під товстим шаром непізнаної вічності – тупістю.

Скільки можна «викачувати кисень» із власної свідомості?

Краще прислухатися до Мелодії і відчути Тепло. Бо всередині кожного з нас  живе велична Енергія, яка сильною течією хвилює Океан. Вона йде по колу, та невже ви думаєте, що берег її зупинить? Вона лине звуком  за рамки берегу, для того аби не довести  своє існування, а пронизати  Світлом  затьмарену свідомість.  Тоді саме головне зрозуміти слова даровані мовчанням (власні думки в поєднанні з Природою). Іноді це шум дощу, іноді, спів птахів. Іноді сяйво блискавки  чи гуркіт грому, шелест листя… Важливо перекласти звук  та світло в сприйняття особистої свободи. Бо тільки в особистій свободі відчуваєш Силу Енергії.

 

Що ж то за Сила?

Це Сила Взаємодії Одного, але в різних Станах. Адже суть не в формі (частинках),  а в Єднанні(Союзі). І тільки загублене  «ядро мислення» може опинитися рівним нулю.

Та що ж це за Сила, Яка дала людині можливість спостерігати і вивчати  Наслідки Своїх Дій (фундаментальні взаємодії)?

Це – Сила Самовідречення (Почуття).

 

«Нічого не було, лиш Дух Божий ширяв. Він завжди був і завжди буде»

                                                                                                           (Біблія. Створення світу)

 

Так Абсолютна Пустота стала  Абсолютним Наповненням, Небуття – Буттям.

А може, це вигадка, чи як прийнято називати в фізиці – плазма.

А може, не плазма, а газ.

А може, не газ, а рідина.

А може не рідина, а тверде тіло.

 

Так чи інакше, це Стани Абсолютно ОДНОГО. Перебуваючи в Стані Абсолютної Порожнечі Розум набув Стан мудрості – Самовідречення – Взаємодії – Творення – Любові. Адже це мудро – не вбити Себе, а в Собі народити Себе – стати Домом.

 

А може, це вигадка, уява чи Надія.

А може не Надія, а Віра.

А може, не Віра, а Любов.

А може не Любов, а Абсолют.

Так чи інакше, це Стани Абсолютно ОДНОГО.

А все видиме навколо не клони і навіть не «клоуни», а елементарні частини в атомах, молекулах, організмах Одного.

 

Розум перебуваючи в Порожнечі перетворив порожнечу в задушливу Себе силу (самовідречення), і саме ця Сила задухи дозволила народити Сонце (Мудрість).

Їх взаємне самовідречення – Любов, народило Образ Любові. Вона стала Матірю та Батьком Току. Бо в стані  Току є можливим вільне дихання. Так Сон став Смертю, а Смерть – Життям.

И посіялося Життя, як діти (частинки) у дворі (середовищі), бо спочатку Бог створив Небо (Середовище для Життя).

 

А може, це вигадка, уява чи Надія.

А може, не Надія, а Віра.

А може, не Віра, а Любов.

А може, не Любов, а Абсолют.

А може, не Абсолют, а Дім.

Так, чи інакше, це стани Абсолютно ОДНОГО.

 

Людині не вистачає уяви, аби усвідомити себе подібним Богу. Бо образ в подобі а подоба в образі.

Кого ти рахуєш подібним собі?

Це питання-проблема. Навіщо знаходити ті, чи інші рішення, ліпше не створювати проблеми. Адже, коли направляєш творчу силу (енергію) оптимістичним потоком  в русло Радості, то й справді відчуваєш себе Творцем, не тільки особистої думки, а особистої свободи  на реалізацію загальної мети. А мета така – Любити. Адже відчуваєш себе вже не союзником, співпрацівником, співучасником Бога. А подібним Йому.

Але як прийняти образ Любові?

Перестань бути суперником. Бо Любов немає імунітету. У Неї нема «чужих» і нема «своїх чужих». При чому відбір її воістину унікальний – вибирає абсолютно всіх. Ставши на твердий камінь, дій – виконуй всілякі можливі закони людських наук Єдиним Законом – Любов. Бо наука про життя – це філософія життя. Так, чи інакше, вона має основу. І якщо в минулому майбутньому це була порожнеча, то в теперішньому минулому це вже Небо.

 

Я люблю літати!

Тоді чому у мене виросли ноги. А не крила!?

Я люблю пестити!

Тоді чому у мене виросли руки, а не пір’я!?

Я люблю цілувати!

Тоді чому у мене виріс язик!?

Я люблю кусати!

Тоді чому я людина, а не собачка!?

Я люблю малювати!

Тоді  чому я художник, а не кішка!?

Я люблю тремтіти!

Коли Ти Дихаєш мені в лице…

 

Все, що нас оточує є Домом Творця – Найтонший Світ. Він переданий людині у вигляді матерії – Образі. А Образ переданий як Подоба на генетичному рівні – три іпостасі (Дух, Душа, Тіло); це ж є – протон, нейтрон, електрон (одинакові частини); це ж є – ДНК; це ж є  АAAZОТH. 

Але скільки б ти не знав мов не зумієш прочитати Вогню, бо алфавіт Його складений з Любові Розуму та Мудрості – вміння Гріти та Світити (Єднатися).

Насправді, ми живемо в паралельному Світі (Вічності) перебуваючи в матерії (інакшому Його стані) маючи Душу (Середовище, яке Об’єднує). Так, чи інакше, всі ми в Стані (Становищі)… В Стані Творця.  Земля – Благе місце для Життя. Це пребагато для відчуття Щастя – перебування в утробі Життя (Любові).

Люди всієї Землі, як маленький Організм (зародок) живуть в матці. Звичайно, що ті чи інші органи, частини тіла  розвиваються в  послідовному порядку.

Питання в тому, по якому відбору комусь дано бути «ногою», а комусь «серцем»?…

Тобто, чому я бідний, а ти багатий?

Та це тому, що будучи «ногою» людина не усвідомлює свого унікального призначення.

Тож виходить, що бідних та багатих зовсім нема. Є лише поняття придумане неправильним мисленням якогось органу з-за нерозуміння себе та свого призначення в Єдиному Організмі.  Треба тільки знайти своє – займатися тим, чим умієш. А правильніше – «голова»  вміщує «мозок», бо він думає; «серце» – як двигун перекачує «кров» (інформацію), яка потрібна «мозку» аби думати» «печінка» виробляє «кров», яка потрібна «серцю»… Можна жити без «почки», але «рука» без «пальця» – каліка.

Та суть  не в формі частин, а в розумінні, що Мама Любить Дитину. А на «хвіст»  «кішці»  наступає лише тоді, коли «кішка» його необережно підставляє …

Насправді  ми живемо  в паралельному світі (Вічності) перебуваючи в матерії (іншому Його Стані) маючи Душу (Середовище, котре об’єднує).

Нас оточують Галактики, і чогось тільки себе людина назвала «Молочним шляхом». Та суть не в назві, а в тому, що і каміння вміє літати…. В старі роки мудрості, перебуваючи маленькими Піщинками.

 Виходить, що Інопланетяни уже цілу Вічність Живуть на Землі…. Хто вони!? Вони – це Ми.

 

 І я питаю у Жителя Едему (Землі) – чи може бути інакша Енергія ніж Ми!?

Тільки задумайтесь, щомиті, перебуваючи в близькості, чи на відстані думками люди передають один одному безліч інформації. Бо думка – то є своєрідний код. І якби виміряти простір між   цими людьми, то можна  б помітити потік енергії, вірніше обмін  енергією. І саме головне, що цей процес (обмін) залишається в пам’яті (зчитується) цілим Всесвітом та усіма Його складовими, таким чином, привласнюючи (записуючи) ту чи іншу команду (емоцію). Для того аби вивчити  та реалізувати отримане повідомлення.

І я питаю у Жителя Едему (Землі) – чи може бути інакша Енергія ніж Ми?!

Питаю – хіба не ми, хіба не думкою формуємо Себе, як людину, як суспільство, як Планету, як Галактику, як Всесвіт?

Давайте думати краще, бо від цього залежить наше майбутнє, яке на цілу вічність може стати теперішнім. І не тільки  тому, що  з  вуст лунатимуть красиві слова, а тому, що те озвучене Прекрасне  стане загальною метою – Любити, Любити один одного, любити Природу, таким чином любити себе, як Творця власного, але Спільного  Життя.

 

Гроші

Це те, що має форму, але немає суті.

Форма грошового становища, по суті має лише відсутність форми  і безкінечність в кількості. Тільки кількість не дає результату, коли немає якості, вміння ними користуватись. Але спочатку заробляти.

Гроші – це те, що називається «вакуум».  Потрібна сила «самовідречення», аби перетворити їх  в буття  повсякденного життя. Тоді кишені наповнені Любов’ю, а Душа –  «Ефіром».

Гроші – це те, що я не можу собі дозволити купити, лише тому, що мені дозволено все. Тоді навіщо мені трішки щастя, коли я можу мати Все. А все до чого я прагну  не можна відчути руками – обійняти Душею.

Перша правильна думка для  пересічної людини – не прагни більшого, бо нема меншого, є тільки Любов. Тільки – це так багато.

 

«Великі і чудні діла Твої, Господи Боже Вседержитель!»

                                                                                       (Пророк Мойсей)

 

 

…народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим.

Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав'яний: засохне трава то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії.

                                                                                                           (А. Петро)

Камінь же був Христос…і тим Словом, яке звіщене в Євангелії, тим Словом, яке було споконвіку, в якім Життя, як Світло людей, Світло у темряві світить, і темрява не обгортає його. Удень – це Сонце. А в ночі Зірка. Бо суть  у вмінні сяяти і гріти. Ісус – Душа, яка поєднує в собі Дух (емоцію – розум + мудрість = подоба) та тіло (фізичний Всесвіт – образ). Взаємодія станів має назву Любов, а Любов – Мистецтво Творити. Поєднання подоби та образу  – Життя і те єдине Слово яке Було в Бога, і Бог був Словом. 

Бог – Жива сутність – Душа – Творець плодом Якого стали Природа та Людина.

Для чого?

Для вічного розвитку, який полягає у доповненні Себе Своїм Творінням…

 

 

Кожна людина, як такий собі окремий світ, формує власне бачення на ті чи інші речі. Тому і таке явище, як життя набуває особливого значення для усіх нас. Різна мета, різні потреби, різний життєвий шлях... але як не крути, як не вирізняйся, дім у нас ОДИН.

Світлана КЕДИК 

 

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.