П'ятниця, 26 вересня 2014 00:00

Схід і Захід разом! Україна – це те, що нас об’єднує, а не розділяє

Автор

Географія розташування  полюсів зумовлює до сприйняття  багатогранної історії та культури

 …Більшовики захопили владу у Києві. Та зважаючи на могутні українські національні  сили вони перенесли столицю до робітничого Харкова, і таким чином з грудня 1919 року по серпень 1934 року Харків став столицею більшовицької України.

За логікою більшовиків виходило, що увесь український народ став своїм власним ворогом. Ті, хто чудом залишились живими, були загнані у колгоспи. Налиті водкою, пухлі, з роздутими животами, вони будували комунізм…

 

В політології більшовизм стає синонімом  крайнього екстремізму, ідеологічного фанатизму, політичної нетерпимості, схильності до насильства. Такі риси політичної поведінки властиві комуністичним політичним рухам, а в історії сучасної України більшовизм по своєму значенні і суті властивий представникам режиму біглого Януковича. Втікаючи з Києва Янукович забіг до Харкова.

«Чи то була  розгублена поведінка, чи спланований крок ми можемо тільки здогадуватись, але  тоді в думках виникла аналогія революційних подій 1917 року, коли російський царський режим розвалився, під проводом Леніна там здійснилася революція, а Україна рвонулася до свободи. Ми підсвідомо очікували, що на грані революції Гідності Янукович втративши вплив у Києві разом з своїми прибічниками оголосить Харків столицею України. Цього не сталося. Чому? Можливо, злякались гніву Народу…» – розказує Макс Розенфельд водячи нас вулицями Харкова.

 

 Макс Розенфельд

Але давайте з початку. Нас, вірніше, ми – це журналісти із Західних областей України, які приїхали до Харкова в рамках проекту «Схід-Захід: Редакції за обміном». Прес-тур проходив з 16 по 18 вересня, організований  Міжнародною громадською організацією «Інтерньюз-Україна». Тож, у східній Українській столиці днями зійшлись представники Тернопільської, Рівненської, Вінницької,  Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської,  та Хмельницької областей. 

 

 Журналісти із Західної України в студії обласного телебачення 

 

Не знаю хто як, але я їхала туди ані набувати, ані ламати стереотипи, мені хотілось  побувати в одному з найбільших Українських міст. Звісно, злукавлю, якщо скажу, що була в захопленні від поведінкових актів більшості  харків’ян під час революції Гідності. Але так само злукавлю, якщо не зауважу, що мені до вподоби те,  що у квітні сепаратистів  витіснили з будівлі Харківської облдержадміністрації, з міста і вже, певною мірою,  витіснили з власної свідомості.

Я принципово розмовляла на українській мові, і знаєте, не відчула мовного бар’єру, його просто немає, більше того харків’яни  з приємністю  в розмові  переходили на українську. Я не відчула агресії і сірості… зате побачила сонячний Харків з багатовіковою архітектурою, з культурною спадщиною наповненою високоінтелектуальними особистостями, з усміхненими обличчями перехожих, з жвавим потоком молоді, адже Харків є столицею університетів.

У розмові з пересічними людьми відслідковується думка: безперечно, Україна – єдина країна по сутності своїй та в прагненні до історичної справедливості бути Вільною, Сильною, Незалежною державою. Але географія розташування  полюсів зумовлює до сприйняття  багатогранної історії та культури. І єдине, що нам потрібно навчитись, то це сприймати цінності держави цілісної не наголошуючи на пріоритетах Заходу чи Сходу. Бо, з рештою, ми всі УКРАЇНЦІ. Наша держава – УКРАЇНА. І це те, що нас об’єднує, а не розділяє.

 

 

 

 

 

 

 

Професійні зустрічі з колегами

 

В рамках даного проекту ми побували на телеканалах та у редакціях видань Харкова, також зустрілись з керівником Департаменту  управління  преси та інформації  Харківської обласної адміністрації – Євгеном Станіславовичем Єрошенко. 

 

Прес-центр ОДА Євген Єрошенко

 

Євген Станіславович розповів про структуру роботи  департаменту, співпрацю з місцевими виданнями, та владою. Свою увагу акцентував на тому, що протягом постМайданівського періоду у Харкові вдалося  нормалізувати суспільно-політичну ситуацію. «Звісно, інформаційна політика страждає, не всі чиновники є лекторами, але вони таки мають розмовляти з людьми, саме завдяки пресі до суспільства доносяться основні меседжі, – розказує Євген Станіславович, –   у нас є сектори масових комунікацій, куди входять питання внутрішньо-політичної роботи та ЗМІ, в кожному районі є газета (28 комунальньних видань). Звичайно, виникають фінансові питання, але, якщо сьогодні будь яке видання може використати вибори  для додатково заробітку за умови, що видання не обмежуватиметься пропагандою одного кандидата, то за часів минулої влади редакціям газет диктували потрібну чиновникам інформацію. Нині газетам, влада рекомендує певний матеріал для друку, якщо редактори видань вважають ту чи іншу інформацію такою, що співпадає з їх редакційною політикою. Також маємо комунальні та приватні  телебачення, вони розміщують соціальну рекламу, ну наприклад про волонтерську допомогу в зону АТО. Тобто, зараз преса і влада у Харкові набуває рівноправної співпраці покликаної чесно і правдиво висвітлювати новини та події області і країни. А ще не так давно у травні-червні всі  видання були під тиском, до редакторів приходили і нахабно вимагали  – займи позицію России! Тож, якщо як структура ЗМІ ти хотів існувати й надалі, то мав підтримати сепаратистів (владних)  в іншому випадку,  видавнича діяльність з різних причин припинялась. Влада змінилася,  сепаратистів вигнали з Харківської обладміністрації та й з міста загалом. Сьогодні у суспільстві є певний відсоток людей, котрі підтримують сепаратизм. Але зі свого боку ми працюємо над тим аби вимкнути з 15  російських телеканалів, відстежуємо, як сама Росія висвітлює позицію Харкова, бо все-таки, ЗМІ має великий вплив на суспільство. Та як би там  не було важко, маю зауважити, що за 24 роки незалежності України, вперше за 80 років після голодомору харків’яни  побачили Харків українським та відчули себе, нарешті, українцями.

Зараз ми моніторимо не тільки обласні видання, талеканали, а й центральні українські, що часом подають необ’єктивну інформацію що до позиції Харкова, тоді ми просимо журналістів не нагнітати ситуацію, адже в загальному завдання ЗМІ в умовах війни не розділити країну, а об’єднати її спільною ідеологією, бо протистояння Сходу і Заходу не актуальне. Тож, нам усім є над чим працювати, резонансні події трапляються кожного дня, але за для врівноваження  суспільної ситуації в країні ми маємо  правдиво висвітлювати АТО,  ситуацію з біженцями, соціальні питання. До речі, Харків прийняв  більше 40-ка тисяч біженців, 12 тисяч зареєстровано офіційно, сьогодні стоїть питання їх розселення адже «на носі зима». Також діє великий волонтерський рух підтримки Української Армії так, як Харків фактично межує з зоною війни, а міністерство Внутрішніх справ влаштовує  виїзди в зону АТО для перевірених журналістів. Питання доступу до Публічної інформації не має ніяких обмежень громадян: інформація по запитах надається своєчасно і вичерпно.»

 

Слова Євгена Єрошенко фактично підтримали керівники  телеканалу «Симон» - Володимир Мазур та ХОД ТРК  – Сергій Гулевський.

 

 Володимир Мазур

 

За словами Вікторії Анопольської – генерального продюсеру телеканалу «Симон»  зараз канал змушений транслюватись  в он-лайні.

 

 

Вікторія Анопольська 

 

Сергій Гулевський вистоявши  у  Майданівський період і перед сепаратистами, і перед Майданівцями, і перед проросійсько налаштованою елітою зауважив: «Зараз вперше в історії преси  найспокійніший період, без владного тиску, котрий дозволяє чесно і правдиво виконувати журналістські функції. Так ми маємо змогу не тільки триматися державної політики, а й реалізовувати волонтерський рух, яким керує адміністратор нашої телекомпанії Микола Шлапак. Багато журналістів доєднались до акції. Сама телеканал, як державна структура, потребує фінансової підтримки.  На мою думку, Україна повинна мати  державний Перший телеканал на який орієнтуватимуться всі наступні. А медійний простір  усіх областей збалансовано у загально-державних рамках має співпрацювати один з одним.»

 

 

Зустріч з Сергієм Гулевським

 

Телеканал АТН також вистояв у  важкій ситуації. Їм, можливо, за свою позицію дісталось найбільше, адже у квітні  проросійські активісти розгромили апаратну телекомпанії, примушуючи  гендиректора Олега Юхту написати заяву про звільнення, вимагаючи забезпечити їм вихід у ефір. «З того часу багато журналістів звільнилось та телеканал працює»  розказує випусковий редактор Наталія Діденко. Саме вона провела нам екскурсію  телекомпанією.

 

 

 Наталія Діденко, АТН

 

Тепло зустріли журналістів Західної України і в редакції газети «Время» - однієї з найчитабельніших газет на Харківщині. Ірина Румянцева – редактор видання розповіла  про видавничий труд завдяки якому газета, впродовж багатьох років існує на ринку. «Вже кілька тиражів ми не друкуємо програму телепередач російських телеканалів, є читачі, котрі погрожують не купувати, чи відмовитись від підписки через це. Але то є наша принципова позиція, і не думайте, що нам так легко триматись на плаву. Це щоденна праця команди…»

 

 Розмова з Іриною Румянцевою, "Время"

 

Журналісти, критики та  редактори видань і телеканалів  зійшлись за круглим столом у Харківській бібліотеці. Питання стояло таким чином: «Висвітлення останніх подій  в Україні у медіа різних регіонів: відмінності та уроки. Стан розвитку  і проблеми  медіа-середовища  Харкова. Стандарти журналістики  та менеджмент  у медіа-секторі.»

 

 

Круглий стіл: журналісти Сходу і Заходу України

 

Мій висновок

Впродовж  правління  Януковича та безпосереднього впливу Партії Регіонів медійна політика  і в прямому і в переносному значенні слугувала пропаганді режиму Януковича. І якщо на Заході та в центрі України суспільство мало можливість порівняти  висвітлення інформації з фактичними подіями, то на Сході за допомогою ЗМІ відбувалась відверте зомбування людей. Впродовж 23 років незалежності України люди зі Сходу забули бути українцями, або ж ними ніколи не були. Надумані політиками тези про гноблення російської  нацменшини в Україні, заборона російської мови та культури зіграли свою роль. Адже навіть виховання дітей у вузах не було спрямовано на українізацію.

Фактична можливість пересічних людей на Заході  бувати в Європейських країнах  дозволила аналізувати та робити ті чи інші висновки. Безперечно вплив ЗМІ колосальний. Як і в будь якій області так і в Закарпатській й по нині  є ряд видань, що пропагують особисту політику амбіцій колишніх і нинішніх   зрадників України, але безперечно Західна Україна ніколи б не дозволила увійти на свою землю ворогу, котрий гнобить її  сучасну культуру, культуру  предків та вбиває дітей…

Але це не нав’язаний стан національності, це відчуття Духу Єдності Українського Народу, коли є усвідомлення себе частиною народу.

З рештою, будь яке питання любої нацменшини кожна Европейська країна вирішує підтримуючи своїх потенційних громадян. До прикладу, угорці компактно проживають на Закарпатті їх підтримує влада Угорщини.  В так званих угорських селах  угорська культура має своє місце бути, навіть до існування угорських шкіл… Окремі Закарпатські угорці  мають  можливість  отримати паспорт Угорщини, проживати в Угорщині, вести свій бізнес… І це все політика суміжної країни, котру Україна підтримує  і ніяким чином не придушує. Така сама ситуація з українськими румунами. В разі вступу України в ЄС  нам не тільки відкриваються кордони цивілізованого світу, а насамперед є можливість  відчути себе культурною общиною у центрі Європи. І єдине, що нам треба зараз усвідомити і людям Сходу і людям Заходу, Півночі, і Півдня України так це те, що ми УКРАЇНЦІ – самодостатній, високоосвідчений народ. А кожен куточок нашої України несе в собі неабиякий пласт можливостей гідно  реалізувати себе у світовій спільноті.

І сьогодні, як на мене, завданням  Української преси   скооперуватися поставивши собі завдання: висвітлювати побут західно-українських міст і сіл на Сході і навпаки. Можливо, саме цей медійний міст зніме догми і правила нав’язані ще за часів Радянського Союзу. Адже українець українцю брат, і не має внутрішнього ворога, якщо ми самі собі його не створимо.

 

Окрім професійних зустрічей у програму прес-туру входили екскурсійно-відпочивальні пункти: прогулянка містом, вечері та обіди в затишних   ресторанчиках… Ну, і звісно приємне знайомство та неформальне спілкування з колегами-журналістами.

Подяка Ганні Прокаєвій (харківська журналістка,  координатор заходу) та киянці Олесі Мигаль (представник та координатор «Інтерньюз Україна). Ну, а особлива подяка харків’янам, котрі прийняли бандерівців  словами: «Усміхаються, значить західняки». Сподіваюсь  західноукраїнська позитивна ментальність залишилась  у Харкові присівши на лавочці парку, і навіть якщо ми поїхали, нехай  вона мирно ходить вулицями піднімаючи перехожим настрій…

 

 

Адже ми знаємо найголовніше: Схід і Захід разом!

 

Світлана КЕДИК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.