Четвер, 09 березня 2017 15:33

Година «Шевченківських читань»

Автор

Ким насправді був Тарас Шевченко?

Спростовані міфи радянської ідеології.

Цікаві факти з життя Тараса Шевченка.

Роздуми інтерпретовані авторами сучасності та бібліотекарями.

Читання творів поета, тематична книжкова виставка   – все це умістилось в годину «Шевченківських читань».

Захід відбувся 9 березня в читальній залі Виноградівської центральної районної бібліотеки. 

«Шевченко є уособленням всієї нації…» – зауважив письменник, журналіст Василь Горват

Художниця та письменниця Валентина Костьо закцентувала увагу на долі поета, хоч і кріпацькій але не такій вже й сумній. Адже Шевченко  був стильним і елегантним, був вродженим аристократом…

Поетка Світлана Тарнавська підмітила бажання простолюдина піднятися вище понад часом у якому жив, понад своєю долею кріпака аби, власне, й стати інтелектуалом, в майбутньому  – уособленням української нації.

Письменниця Світлана Кедик (за сувмісництвом бібліотекар Виноградіісько ЦРБ)  розвіяла міфи:  Шевченко – атеїст, безродний кріпак, затворник, старомодний дідуган…

Згідно історичних фактів та  переказів очевидців, Тарас виріс на народній релігійності, брав участь у церковних обрядах. Навіть на засланні його настільною книгою було Євангеліє. Вільнодумство перейняв  від європейської епохи просвітництва,  не заперечуючи Бога, а ведучи  із ним полеміку.

Поет мав вільні думки, навіть будучи кріпаком. Одиниці, на той час, могли похизуватися освітою у Петербурзькій академії. Шевченко першим в Російській імперії отримав звання академіка гравюри. Один із перших по-своєму переписав біблійні і античні сюжети. Його твори, як художника так і письменника свідчать про інтелект, який випереджав його сучасників щонайменше на півстоліття.

Тарас був веселий і товариський. У своєму щоденнику поет писав, що майже ніколи не залишався наодинці, щодня відвідував музеї, театри, прийоми. Навколо нього часто збиралися жінки, він їм подобався своєю оригінальністю. Мав багато друзів, любив співати, був бажаним гостем. Одягався дуже модно, бо ж крутився у вищих колах Петербурга…

 

Багато цікавих фактів та переказів  із життя Тараса Шевченка, що їх не зустрінеш в звичній біографії, і в школі про них не розповідають, стали пізнавальними для учасників заходу. Не ідол, не канонізований… звичайна людина, яка прагнула саморозвитку та розвитку народу частиною якого себе вважав. Людина  в дечому схожа на нове покоління сучасних українців – вільних та неупереджених.

 

З біографічних даних

Тарас Григорович Шевченко – український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф. 

Народився в сім’ї кріпосного селянина 9 березня 1814 року (в сімї було 5 дітей). Дитинство Шевченка пройшло в його рідному селі Моринці Київської губернії. Тарас дуже рано осиротів і сповна відчув на собі всю гіркоту кріпосного життя. 

Освіту Шевченко отримав у сільського дяка. У 1828 році він почав служити у поміщика Енгельгардта. В цей час юнак почав проявляти непогані здібності до малювання, тому пан зробив з нього свого особистого живописця і навіть відправив Тараса на навчання до художника В. Ширяєва. 

У 1836 році відбулося знайомство Тараса Шевченка з такими видатними людьми того часу, як Брюллов, Григорович, Жуковський. Вони задалися метою звільнити юного художника від кріпацтва. 

У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв. 

У 1840 році вийшов його перший збірник віршів «Кобзар».

 У 1846 році Тарас Шевченко став членом таємного політичного товариства, за що в 1847 році був засланий в Орську фортецю. Його амністували після смерті Миколи I. 

10 березня 1861 року Шевченко помер. Вклад Тараса Шевченка в розвиток української літератури і мови вважається одним з найбільш цінних за всю історію України. 

Українському поетові Тарасу Шевченко встановлено близько 1200 пам’ятників по всьому світу. Більшість із них знаходиться на західній Україні.

Зовнішність Шевченка

Ось як описували сучасники зовнішність 29-літнього Шевченка: молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеличких очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах — зосередження. При першій зустрічі із ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він здавався холоднуватим, сухим, хоч і простим, приступним. До людей ставився спершу недовірливо і перед першим-ліпшим не відкривав своєї душі, особливо бував замкнутий супроти тих, хто добивався викликати в нього одвертість та щирість. Зате коли пізнавав чоловіка й відкривав у нім бодай одну гарну рисочку, прив’язувався до нього, а як знаходив у тій людині взаємність, віддавався йому цілим серцем. Примітними рисами характеру були доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть саможертовність. На кривду й несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан, — тоді він міг бути й несамовитим. З бідними ділився останнім.

Кохання Тараса Шевченка

Першим коханням молодого Шевченка була Оксана, його ровесниця. Родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшого віку. Але надії були марними — Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусив поїхати до Вільна. Розлука була несподівана і довга. Усе своє життя Шевченко згадував ту дівчину, яку колись кохав. 

Наступною жінкою, яку він кохав, була польська швачка Дзюня Гусіковська. 

У 1843 році Шевченко їде в Україну і там зустрів Ганну Закревську, якій згодом присвятив вірш «Г. З.». 

Наступними жінками, що займали місце в серці поета, були Варвара Рєпніна, сільська дівчина Глафіра та Агата Рускова, 16-річна актриса Катерина Піунова, яка, напевно, просто не наважилася пов’язати своє життя з модним, але скандально відомим художником, майже на тридцять років старшим від неї. Останнім коханням поета була 19-річна дівчина Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками, але вона не захотіла залишити столичного життя й переїхати в Україну, щоб жити в селі. Покинула поета й вийшла заміж за перукаря Яковлева. І лише 1904 року, після смерті свого пиячка-чоловіка, Лукерія Яковлева-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.

 

Виноградівська ЦРБ

 

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.