Неділя, 16 жовтня 2016 08:42

Жовтень у знаменних датах краю

Автор
Жовтень у знаменних датах краю Жовтень у знаменних датах краю

Впроваджуючи культурологічну традицію, Виноградівська ЦРБ продовжує  відтворювати життєві синопсиси непересічних особистостей внесених до імпровізованого списку «Відомих постатей Виноградівщини».

 

Календар краєзнавчих знаменних та пам’ятних дат  у жовтні знайомить нас з художником Михайлом Баником, казкарями Василем Феєром і Михайлом Гандерою та лікарем Михайлом Палфієм.

Про останнього, на жаль, обмаль інформації, проте відомо, що Михайло Палфій народився в с. Королево  1926 року. Мав звання  заслужениого лікаря УРСР. Протягом 1965–1976рр. Михайло Юрійович займав посаду завідувача  Закарпатського облздороввідду; 1976–1981рр. завідує кафедрою загальної і соціальної гігієни з організацією охорони здоров’я медичного факультету УжДУ. Помер 2002 року.

 

Від акварелі до великого мистецтва 

Політичний та громадсько-культурний діяч, нагороджений орденом Ярослава Мудрого ІІІ ступеня, заслужений майстер народної творчості України, Почесний громадянин Ужгорода Михайло Баник.

Його шлях у мистецтво почався з акварелі, яка на дитячому вернісажі в Будапешті 1941 року зайняла 1-ше місце.

Злиденне життя, зазвичай, формує особливі пріоритети в свідомості дитини. Адже хлопцю треба було допомагати батькові годувати сім’ю. Тому будучи підлітком влаштувався на залізницю шляховим робітником, згодом перейшов у депо. Проте,  знаходив час для  замальовок… 

Вродженець Виноградівщини (09.10.1926р.) – с. Вербовеь з усією великою родиною за вимогою життєвих потреб переїздить в село Дубрівка, неподалік від Ужгорода, в пошуках кращої долі. Навчається в Середнянській школі, а згодом в Ужгородському музичному та художньому училищах.  По закінченні працює в Закарпатському державному архіві. Далі його робота набуває творчого формату, спочатку –  художник Закарпатського музично-драматичного українського театру, потім художник на будівництві Братської ГЕС.

Та попри клопітку працю Михайло Іванович завжди знаходить час для особистого малювання, саме так у ньому народжується митець, пензлю якого належать живописні та графічні роботи.  

Перша персональна виставка художника відбулася 1988р. в Ужгороді у приміщенні Закарпатського краєзнавчого музею з нагоди відзначення 60 річчя під девізом «Мій рідний край – квітуче Закарпаття».

1990 р. у Будапешті була організована наступна виставка, потім його картини експонувалися в 1996 та 2002 роках на відповідних ювілейних виставках  в Ужгороді. А також  на обласних і всеукраїнських звітних виставках народного декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва.

Михайло Іванович створив декорації до вистав «Циганка Аза» М. Старицького, «Украдене щастя» І. Франка, «Ревізор» М. Гоголя, «Доктор філософії» Б. Нушича, «Паливода ХVIII ст.» І. Карпенка-Карого, «Лимерівна» Панаса Мирного та ін. Він є автором таких відомих картин як «Панорама Ужгорода», «На околиці Тур’я Ремет», «Літо над річкою Тур’я», «Над рікою Ужем», «Ужгород висотний», «Терен цвіте».  Загальна кількість художніх полотен митця – понад тисяча робіт!

Михайло Баник на громадських засадах був головою обласного обєднання майстрів народної творчості та художників.  Організовував для них семінари, наради, пленери, обласні виставки…

Був одним активних борців за незалежність України, приймав активну участь у діяльності обласних організацій Народного Руху України, меморіалу ім.Василя Стуса, крайового товариства «Просвіта», був яскравим промовцем на багаточисельних мітингах і зібраннях в Ужгороді та інших місцевостях Закарпаття, ініціатором та учасником демонтажу більшовицьких символів та встановлення замість них національної символіки українського народу.

2010 року в Ужгороді була презентована книга  Андрія Дурунди про Михайла Баника "Художник і бунтар, або Вічний Дон Кіхот".

2014 року Михайло Баник пішов з життя…

 

Про зразки казкового епосу 

У роки соціального і національного поневолення Закарпаття народні казки живили крилату мрію трудящих про волю, щастя і добро, допомагаючи вистояти у боротьбі з насиллям, брехнею і кривдою. Про важке минуле краю розповідають не тільки архівні документи, але й численні зразки казкового епосу, що передавалися з уст в уста і були записані у різний час збирачами усної народної творчості.

Всього в області виявлено біля 80 казкарів, серед них два з Виноградівщини — Василь Феєр із Широкого та  Михайло Гандера із Дротинців 

Михайло Гандера – народився 14 жовтня 1901 року в с. Дротинці Виноградівського району. 

Згідно дописів фольклориста Петра Лінтура в  умовах загальної неписемності Михайло Степанович користувався серед селян великим авторитетом, бо читав книги угорською і українською мовами. Був оповідачем різних історій.  Його казковий  репертуар  складався з розповідей почутих у дитинстві від батька. Усі казки мали свою моральну та повчальну цінність, як от «Який розум розумніший – вроджений чи навчений», «Не в багатстві щастя», «Кравець і швець»…

Помер Михайло Степанович Гандера 3 березня 1972 р. На його честь перейменовано одну із вулиць села.

Другого казкаря Виноградівщини, Василя Феєра, дослідник народної творчості Петро Лінтур називає гострим на слово, майстром композиції.  Колишній наймит-свинар, він зло кепкує над панами, непримиримий там, де йдеться про справедливість і чесність.

25 жовтня - 120 річчя від дня народження Василя Івановича Феєра. Народився він в с. Верхній Шард (нині с. Широке), 1896 року.  Прожив  оповідач народної мудрості  81 рік. 

«Обидвоє казкарі талановиті,  яскраво  проявляють свою  творчу індивідуальність, не повторючи сліпо відомі сюжети, а по-своєму інтерпретуючи, створюючи по суті нові твори» – зауважує фольклорист   Петро Лінтур.

Тож і не дивно, що  спомин про них   живе й по нині на вустах людей, передаючи з покоління в покоління глибокий життєвий зміст їх витворів.

Світлана КЕДИК

бібліотекар читальної зали Виноградівської ЦРБ.

 

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.