П'ятниця, 24 березня 2017 16:03

Вогонь його поезії не згас

Автор
Вогонь його поезії не згас Вогонь його поезії не згас

18-й раз Виноградівське районне об’єднання Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка у Виноградові організовує конкурс читців-декламаторів «Іду до тебе я, Тарасе».

На базі Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 до Шевченкіани долучилися вчителі української мови та літератури: Лариса Молнар, Ганна Попович, Мирослава Несторишена, Андріана Погоріляк та Мар’яна Олас. У шкільній світлиці були організовані книжкові виставки, конкурси дитячих малюнків до творів великого Кобзаря, випуски стіннівок, приурочених Апостолу правди, художні читання його творів, перегляди фільмів про нелегку долю Тараса Шевченка. У 9 років він втратив матір. В 11 – став круглим сиротою. Із 47-ми прожитих років – 10 провів на засланні в Оренбурзьких степах та на Кос-Аралі. До всього цікавий, допитливий, змалку захопився малюванням. А ще в його душі пробудилася тяга до рідної мови. Випадкове знайомство у Літньому саду в Петербурзі з художником-земляком Іваном Сошенком відкрили перед юнаком шлях до справжнього мистецтва. Але ні багатства, ні розкоші за життя не зазнав. Зате вкрив себе вічною славою. Збіг обставин посприяв появі на світ «Кобзаря». Сталося це так: заможний поміщик Лохвицького повіту Полтавської губернії Мартос Петров Іванович у Петербурзі в земляка Євгена Гребінки випадково зустрів Тараса. Господар відрекомендував молодого художника як талановитого учня Карла Брюлова. Поміщик замовив йому намалювати свого портрета аквареллю. Одного разу під час короткої перерви зі стола Тараса впав шматок паперу, густо списаний олівцем –

Червоною гадюкою

Несе Альта вісті,

Щоб летіли крюки з поля

Ляшків-панів їсти…

Вірші Шевченка зацікавили поміщика. З Євгеном Гребінкою він умовив його дати перечитати збережені в шкатулці під ліжком Тарасові вірші. У двох вони і посприяли тому, що в 1840 році «Кобзар» був надрукований. Після повернення в Петербург Шевченко повністю присвятив себе улюбленим заняттям: живопису  і поезії. Ним написані портрети П.В.Енгельрадта, В.А.Жуковського, І.А.Крилова, М.П. Соколовського… Чудові полотна «Жіноча голівка», «Циганка-ворожка», «Марія», «Катерина», «Одаліска», «Натурщик в позі Марсія», «Сон бабусі та внучки»… З поем його історичною правдою вражають «Гайдамаки», «Перебендя», «Тополя», «Катерина», «Наймичка», «Лілея», «Хусточка»…

Після 14- ти річної розлуки Шевченко відвідав Україну. Рідну землю він побачив очима зрілої, освіченої людини. Щоб розмежувати де воля наша а де наша слава узяв до рук не шаблю, а гостре слово. Він мусив відкрити народові його історію, пробудити національну гідність, показати у дружбі і братстві народів міць і геній своєї нації, навчити земляків де слід черпати сили і надії, щоб позбутися панського гніту, свавілля і приреченості на убоге життя. На власні кошти Шевченко випустив «Буквар» тиражем 10 000 примірників…

Дорога до Шевченка, до глибин його душі і творчості для кожного українця своя. Його невмирущій спадщині всяк вибирає те, що йому найближче і найрідніше і знаходить щось велике і вічне, невичерпне і нескінченне, що з душі проростає, росте і розвивається як у часі, так і в історії. В нашім осягненні поет завжди попереду і дорости до нього зможемо лише своїм життям.

У читальному залі книжкової шкільної світлиці зібралося 17 декламаторів. У народних строях зараз однаково хвилюються як і школярі перехідних класів, так і старшокласники. Відібрані кращі з кращих зараз змагатимуться між собою. Зізнаюся щиро, що нам, членам журі довелося непросто визначити переможців. Всіх декламаторів вирішили розділити на три групи. Між 5-6-ми класами перше місце отримала Олександра Левчак, друге – Софія Глеба, третє – Уляна Чепак. Між 7-8-ми класами перемогу здобула Таміла Молнар, друге місце посіла Вікторія Дорогі, треті – Роман Колька та Габріелла Вірах. Серед 9-11-х класів відзначені: Емілія Погоріляк – перше місце, Вікторія Вакодя – друге, Наталія Ворон, Олександра Костьо та Стелла Кобрин – треті.

Конкурс читців-декламаторів «Йду до тебе я, Тарасе» ще раз засвідчив, що любов молоді до творчості і високого злету Кобзаревих дум окрилює молодих, наповнює їх зримою красою, мелодійністю і відчутною та сприйнятою поетичною грацією його висловів, якими так багата наша рідна мова.  

Марія КОНКІНА 

 

 

 

 

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...

Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.