Четвер, 21 грудня 2017 17:32

Найжаданіший гість дітвори

Автор
Найжаданіший гість дітвори Найжаданіший гість дітвори

Свої найзаповітніші листи Святому отцю Миколаю школярі України писали протягом грудня. Йому відправляли свої малюнки. Радо опускали до скриньки найсміливіші свої бажання і мрії, бо дівчатка і хлопчики вірили. що їхній Улюбленець їх обов’язково здійснить.

Серед багатьох листів нічим не виділявся один. Написала його четвертокласниця Виноградівської ЗОШ І – ІІІ ст. №8  Леся Сагайдак. Дівчинка щиро довірила Миколаю свої сподівання. Зізналася, що дуже чекає його. Татуся й матусю слухає. У хаті прибирає. Вранці зубки чистить щодня. І личко вмиває. За рік вона підросла. Стала вищою. Святий Миколай вже її напевне зараз не впізнає. Гарно підросло її волосся. Його вже вранці заплітає в коси. Навчилася варити борщ. Вміє ліпити вареники та пельмені, випікати торт. Просить дівчинка Миколая заходити в гості. Вона йому пише, що у хаті в них тепло. Вдягне гарну спідничку та вишиванку. Запалить гірлянди на ялиночці. Знає, що Миколай поспішає зараз  далі у дорогу. Хоче обійти всіх діток. Всім принести радість і втіху. Але була б рада, коли б він трошки присів, зігрівся, з нею попив карпатського чаю, поїв смачненького тістечка. Просто завітав до них у хату…   

Того ж дня побачила Лесю Сагайдак знову. У гурті дітвори вона поспішала до міського дитячого будинку – інтернату №3. На території цього закладу є капличка. Сюди зійшлося 60 вихованців, дітей з фізичними вадами. До них щомісяця приходять юні прихожани міського храму Зіслання Святого Духа. Ось і зараз сюди завітали Юрко Параска, Вікторія Козьма, Євгенія Параска, брати Михайлик та Максим Свищо, Олександра Кочнєва, Василько Дербак, Моніка Мочарник, Патріція Клодзінська. Для сиріт вони підготували нову літературно – музичну композицію « Іде Святий Миколай в Україну – рідний край». У залі розгортається загадкове і веселе дійство. Воно передає захоплюючу мандрівку дитячого улюбленця через безкраї простори України, її степову зону, карпатські масиви. Юні актори переказують присутнім як у небеснім просторі засяяли зорі, ангели заграли у дзвони срібні. І чудо сповнилось, земля звеселилась. Звідусіль полинули гарні пісні. Так Миколая рідний край прославляє. До кожного двору тепер він спішить. І щедро роздає: хворим – здоров’я, дорослим – потіху, матусі – щастя, батькові – силу, підпору, наснагу і терпеливість, бабусі й дідусеві, всій родині і Україні жаданого спокою, благодаті та миру, щоб у злагоді, любові, єдності та достатку усім проживати і гарних часів та доброї долі зазнати.

Чується стук. У дверях появляється Святий Миколай ( Юлій – Єфрем Лендєл). У його чарівній торбинці такі жадані подарунки для присутніх у капличці вихованців дитячого будинку. Священик Микола Дербак вітає дітей зі святом. Згадує всі найприємніші та хвилюючіші події, що відбувалися в капличці протягом цього року. У спільній з Миколаєм молитві ще раз вітає дітей з цим чудовим святом. У кожну домівку, у кожну родину воно приносить світлу радість та надію, впевненість у нашім завтрашнім дні. Святий Миколай наділяє всіх присутніх подарунками, а юним акторам щиро дякує за таку гарну, справді зворушливу і змістовну постановку, яка передала історію зародження цього свята і звеселила всіх тут присутніх : і дорослих, і малих.

 Марія Конкіна

 

 

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...

Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.