Особистості (73)

Дочекався зими. З морозною свіжістю, яскравим сонцем, прозорою чистотою небес, підбадьорюючим тіло холодом.

Четвер, 14 січня 2016 10:47

Пишаємось тобою, Романе

Автор

Ця історія почалася 5 років тому. Був звичайний день. До міського ринку на вулиці Шевченка безупинно прямував люд. На стоянці як завжди зупинився рейсовий автобус.

Знову перечитував класика. Майже невідомого в українському читацькому світі. І ті, хто знають ціну Слову, відкривши його поезію, без вагань підтвердять – це рівень обраних.

Є на Хустщині село Копашново, яке має музей-перлину людського інтелекту Карпат. І не дивно. Молодь завжди прагне осягнути, усвідомити і пізнати весь навколишній світ і Всесвіт.

У літературу прийшла вже у зрілому віці. Після важкої і тривалої хвороби разом з фізичним зціленням організму почалося її духовне відродження. Проявилося воно через поетичне слово. На чистому аркуші паперу її перо вимережило віршовані рядки. Живі. Одухотворені. Проникливі. У потоці клопітких жіночих буднів прокинулася її непоборна жага до літературної творчості.

Внутрішній поклик до писання віршів несла в собі з самісінького дитинства.

Попри всі труднощі життєві наш народ такий багатий непересічними талантами. Яскравим доказом цього є справді чесний, благородний, до нестями працелюбний Іван Васильович Хланта. Енергії, запалу і натхненню цього 74 річного чоловіка справді подивуєшся і порадієш.

Вже 15-ий рік проживає у Вербовці. В угорськомовному селі її добре знають всі: і дорослі, і малі. На Головну вулицю, до двору Драгунів листоноша завжди завертає з кіпкою листів. У Вербовець вони надходять, адресовані їй не лише з різних кінців України, але й сусіднього зарубіжжя.

На передодні зустрічі про яку хочу написати, одна юна особа запропонувала мені подивитися фото будинку в селі Фанчиково, де колись жив місцевий художник, вчитель, спортсмен Степан Кутлан.

П'ятниця, 17 квітня 2015 00:00

Традиційна вишивка Виноградівщини

Автор

Напевно, не випадково у становленні кожної особистості є низка надзвичайно важливих  факторів,  що  формують  її світогляд,  світосприйняття.  І  чи не найголовнішу роль у формуванні відіграє любов до рідного краю, до його історії.

Не хотілось би вплутувати в цю історію Бога, але Він таки людину ліпив з глини. І хто його знає, що за суміш то була і звідки «викопана»… але результат вийшов недовершений, покликаний своєю недовершеністю втамувати ідеал людської подоби у образі Бога – Божої подоби у образі людини.