Особистості (69)

Загадка:

Бісером щастя падає –  сиплеться без упину ніжність, тепло, довершеність  –  мріями у торбину?

Правильно  Наталія Керечанин.

Що ж, «Виноградівські пацьорки» стартувавши першої суботи Червня та впродовж усього місяця радували містян суботніми забавами через творчу діяльність учасників. Ярмарка пройшла,  спогади лишились. Творче піднесення набрало свого апогею і  певно більше у споглядачів, бо принаймні мені, хочеться знову прийти в пасаж між вулицями Шевченка та Миру, і застати там приємних  жіночок, котрі з захопленням діляться своїми витворами.  І як жартуючи каже Оля Гал – «Девочки, улыбаемся и машем, улыбаемся и машем». 

Хустське народне творче об’єднання «Митець Верховини» створено у березні 1964 року групою молодих художників: Ю. Герц, А.Кидора, Я Пашко, І. Калинич, Н. Герц, і. Гайду, П. Кляп, М. Гаврило.

Ці люди поставили собі за мету об’єднати  професійних, самодіяльних художників та талановитих майстрів для пропаганди образотворчого мистецтва,  традицій і самобутності рідного краю.

…Ви бачили, як море фосфорить?

І на доріжці місячній так хочеться погратись.

Не бачили? Мені вас трохи жаль…

Бо те, що втрачене, не може повертатись…

Горшки, миски й полумиски, глечики, макітри, ринки, гладишки, тикви, барильця, довжанки, баньки, куманці кахлі, дитячі іграшки… Це все можна знайти на полицях  і поза ними у майстерні Михайла Юрієвича Алексанича.

Інвалідність це не проблема певного кола «Неповноцінних людей», це проблема всього суспільства.

Соціальні барєри, як життєвий виклик, виклик нашому гуманізму, милосердю… Але звичайний побут з нерозвиненою, непристосованою соціальною інфраструктурою міст і сільських населених пунктів  не залишають людям з особливими потребами шансу на самодостатнє життя. 

«Методом «втику», через безліч зіпсованих фарб, розбитого скла, нервів, коштів і сил… я таки прийшла до справи, що мені завжди симпатизувала.»

Можливо, справа у світлі, яке крізь сюжетну лінію пронизує скло, можливо  – у деякій містиці, середньовіччя та епохи відродження, коли вітражами  замінювали стіни соборів і церков. А можливо, Наталія просто з дитинства любить малювати.

Загрустила весна,

Тихий шелест листвы

Убаюкал меня,

Лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та доб-ріша, ніж куплена –  певно думала Наталія, коли вирішила цим зайнятись.

«Виноградівські пацьорки або мистецтво на мамочках» – це вже в процесі нашої розмови усміхаючись зауважили дівчата. І зовсім нічого дивного, що замість того аби сходити в салон краси зайвий раз, чи зайнятись, як зараз модно казати, шопінгом, жіночки бавляться пацьорками.

 

Сторінка 5 із 5