Світлана Кедик

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

«IREN? Нет. Не продаю ни за какие деньги – эта девушка меня любила и я ее любил»  – сказав і квапливо, але дуже обережно,  почав  діставати картину з  мягенького конверту.

  І навіть їй не подаруєте?

Три работы написал  и ниодну ей не подарил.  Как то, она меня спросила – «А которую подариш  мне?» Никакую – говорю,  –  они все будут находиться в лучших музеях мира. И когда ты туда прийдеш, то  в восторге увидиш себя.

Фізик за освітою,  романтик в душі, «не поет», філософ за покликанням – Говбан Іван Петрович.

Ну, що ж, на моє прохання надати свою біографію Іван Петрович пожав плечима, усміхнувся й промовив: «А мені нічого  сказати про себе окрім того, що я пишу». 

П'ятниця, 16 травня 2014 00:00

Віват, Андрій! Віват, Король!

В царину спокою і тиші мертвою ходою увірвалась музика, пробіглась росою по щоках і зупинила дихання на пісні, тої миті, як оживають портрети. Тільки подумати у дві години вмістити життя людини та ще й пронизати рідними нотами.

П'ятниця, 25 липня 2014 00:00

Земля вже небо – всіяне зірками

Ти надто прекрасний!

Усі твої – ти, усі мої – я

П'ятниця, 18 липня 2014 00:00

Кава кохання

Пахне оксамитом і вранішня імла, шукає виділені миті з поміж буденного тепла затоплені, залиплі…

Така розвіяна у тишині нічного спротиву дивишся в небо і з подивом малюєш зірки, без кутиків, лише ніжними колами бездумних думок і затаєних слів.

П'ятниця, 04 липня 2014 00:00

Думки заміжньої жінки. Добраніч.

Коли дощ малює твоє обличчя над стелею. А ти лежиш поруч мене у ліжку, здається так, ніби то небо встелене розгорнуло написану книжку.

У бездиханості вітру бродить спокій. Вулицями ходить зовсім маленького міста. Ото присяде на стовбурі, вкриється соромом листя і захропе, завіє… здійметься зненацька і щосили біжить.