Понеділок, 01 лютого 2016 21:09

Я йду…

Автор
Я йду…    Я йду…

Необережно сплутались дороги,

 

Як білі нитки в чорному сукні.

Куди іти, стомились босі ноги

І чорне з білим бореться в мені.

 

Пустеля біла з чорними стежками –

Мені б у небо, а й бо крил нема.

Шукаю світло в тінях між рядками,

Втрачаю тіло, а душа сама…

 

Тремтливо піднімаються повіки,

Струна здригнулась – обирай та йди!

І потечуть до серця білі ріки,

Ті ріки, що із світла, не води.

І сміх і плач, і сила і безсилля,

Руїни скал і океанський бриз…

Куди іти? Та виростають крила.

Злітаю, щоб не впасти знову вниз.

 

Збережи мене день і прости мене матінко ніч!

Без народження я – це руїна і мертва пустеля.

То ж іду по шляху, по орбіті земній,

Понесе мене Всесвіту хвиля…

Народи мене ніч і не зрадь мене день.

Ці дороги, де чорне і біле – безмежні.

Присягаюсь землі берегти подарований світ

І завдячую небу за світло душі, що в мені є безсмертним.

 

Композитор: Анатолій Селехман

Слова: Валентина Костьо

Виконує: Ігор Середа

(Нижче на сторінці фотослайд з піснею)

 

Як зародилась ідея  музичної добірки "Коли закінчиться війна" - читати

"Чаша Бога"

"Коли закінчиться війна"

"Война ведь злая штука"

"Я буду з тобою" 

"Лист на війну"

"Бойовому другу"

"Фронтовим квітам"

 

 

 

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Медіа

Я йду…
Детальніше в цій категорії: « Фронтовим квітам Я божеволію »