Середа, 10 грудня 2014 00:00

…лишаючи слід у стужі

Автор

Вона стягла останню ковдру з його розніжених плечей, торкнула пальцями тривогу зібрану  з очей, з вій, що заховали погляд  в сутінках ідей. Вона лежала гола…

Босі пальці лишали слід у стужі дотиком його тепла і мовчки… весняним блудом  самовіддано текла. Згиналось тіло руслами думок у кучугурах снігу  і дмухав вітер із грудей у груди.

Останню ковдру безжально зідрала ховаючи у своїх косах дотик, така… Яка?

Моя, моя, моя… мимоволі пальці затанцювали в пошуках бедра рухами по спині…

Моя, моя, моя…  – єдина шепотів спокійно холод скидаючи морозну ковдру  з її наповнених грудей.

– Дивись, як тиша  лапає зимову стужу,

– Всідається на верхівї дерев,

– Безтурботно, байдуже

– Із світу тіней

– Наївну калюжу

– Безліччю крапель

– Виводить дзюрчанням…

– Мовчанням.

– Мовчанням. Не чіпай мене.

– Хіба я можу? Хіба, я можу не залізти під ковдру, не торкнутись грудей лишаючи слід у стужі дотиком тепла. Аби ти, весняним блудом, по мені  потекла, така…

– Яка?

– Моя, моя, моя…

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Детальніше в цій категорії: Боже мій, яка нестримна Осінь »