П'ятниця, 16 січня 2015 00:00

Низький Вам до землі уклін!..

Автор

І знову постріл… Все… Убили…
І знову пролилась невинна кров…

І знов благання, щоб простили
На Небесах до рідної землі любов…
Більш не увійде син до хати,
Не обійме рідненьку,
Й не буде навіть ненька знати,
В яку похований земленьку
Її опора і надія,
Її коханеє дитя,
І навіть кров ворожа вже не змиє
Її ненависть до життя…
Пройдуть роки, закінчиться війна,
Підійметься Вкраїна із колін,
Але похилиться, немов стара верба, 
Віддаючи могилі сина черговий уклін,
Не одна ненька – та, що так чекала,
Повернеться живим її герой,
Й даремно щохвилини сина виглядала,
Коли він чув: «Стреляй в него, родной!»…
Вже зупинилось не одне хоробре серце,
І не один лежить невпізнаним в траві,
І не одна душа, мов чистеє озерце,
Загинула через чиєсь бажання бути «на коні»…
Хтось зараз, у цю мить, можливо, помирає,
Уже й не плаче, й не кричить,
А тільки поглядом одним, немов, благає
Якнайскоріше це все завершить…
Хтось зараз бореться зі смертю,
Хтось держиться з усіх сил за життя,
Хтось вже й не розрізняє дня від смерку,
Й повільнішим стає його серцебиття…
І осінь ця для когось вже остання,
Хтось не обійме більше донечку свою,
Хтось не побачить вже наступного світання
І не почує більше: «Я тебе люблю!»…
Й за кожну Вашу зранену сльозину,
За кожен вколений Вам анальгін,
За кожен день Ваш і за кожную годину,
Низький Вам до землі уклін!..

Вікторія Дубінець

Незажаючи на юний вік, на моєму рахунку вже доволі  багато як досягнень, так і поразок. Але я не звикла опускати руки, адже живу за принципом, що завжди потрібно йти до своєї мети. А ще люблю дарувати позитивні емоції людям, які оточують мене, і, хоч би що трапилося, завжди посміхаюся, адже "якщо ти посміхаєшся життю, то і життя тобі обов'язково посміхнеться ". Головне – вірити в це, і лише  тоді наберуть чинності рядки про те, що "ВСЕ буде добре для кожного з нас"!

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Останні з Вікторія Дубінець