Четвер, 14 грудня 2017 12:28

Мій вибір – моє майбутнє!

Автор
Мій вибір –  моє майбутнє! Мій вибір – моє майбутнє!

Твори переможців І етапу обласного заочного конкурсу творів-роздумів (есе) «Мій вибір моє майбутнє!», що проводиться серед учнів 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

 

Вікторія Ребрик

учениця 9-Б класу Боржавського НВК

І місце

     

Зернинка,  посіяна  в землю, має  прорости. Вона  проростає  під  дощем,  під сонцем. Так  само й людина  міцніє, росте, знаходить опору. Я  вважаю, що життя  тільки  тоді  достойне  поваги , коли  його метою  є  вболівання  за Батьківщину. Але для  цього  потрібно  усвідомити: «…Хто ми? Чиї сини? Яких  батьків?». Відповіді  необхідно шукати  в  минулому.

Кожна  людина прагне досягти  чогось у житті. Ми  можемо  змінити  світ, розкривати  свої  таланти,  здобути  нові  знання, принести  користь  суспільству. А це можливо тоді, коли  в душі є прагнення  працювати,  вдосконалюватись і творити. Якщо людина  не  має бажання трудитись і навчатись, вона  залишається  десь  там, у  минулому.

По-перше, ті, хто не має в житті мети, не намагаючись збагатити  себе  ні духовно, ні  матеріально,  просто  існують у своєму окремому  світі. По-друге, людина,  яка  чогось  прагне  в  житті і докладає  до  цього зусиль, стає мудрішою. Не  можна  не згадати  Ярослава  Мудрого  з однойменного  твору Івана  Кочерги: “Він  ніколи не зупинявся на досягнутому, намагався  зробити життя русичів  кращим, хоч  часто ставав  на  хибний  шлях.”  По-третє, людину, котра  прагне  принести  користь  суспільству і навчити  чомусь  людей, поважають і завжди будуть  пам’ятати. Саме  такою  прагну  бути  я.

Зараз  я стою на шляху, де  мені потрібно  зробити  вибір  майбутнього. Це  є один  з  найскладніших  виборів   у  житті. Всередині  себе я  розумію , що можу допомагати  людям. І  вчитель, і лікар, і юрист всі  допомагають, кожен  по-різному. Але  мені  здається , що  моя  доріжка  веде  мене  до світу права.

Отже, в  зернині  потрібно  бачити  хліб, у цвіті вишні плід, а в сьогоденні -майбутнє. Та  головне – не забути  творити  добро,  допомагати  іншим,  іти вперед  і не бути  осторонь  усіх  подій , які проходять  повз  тебе.

 

Анастасія Юричко

учениця 11 класу Оноцької ЗОШ І-ІІІ ступенів 

ІІ місце

 

Кожна молода людина, йдучи в доросле життя, прагне вибрати собі професію за покликанням. Вдалий вибір професії - це запорука того , що немарно проживеш вік, натхненно працюватимеш і діставатимеш від своєї роботи велике задоволення.Зробиш помилку у виборі професії – і тебе не покидатиме відчуття, що займаєшся не своєю справою. Отож найважливіше в житті – вчасно відчути своє покликання і сказати собі: «Це – моє!»

У кожного свій шлях до усвідомлення того, як сповнити власне життя глибоким змістом. Справді, непросто зробити вибір із-поміж багатьох сотень професій.

Які неправдиві – просто-таки бутафорські уявлення  ми маємо про різні професії. Лікар – це для нас обличчя у марлевій пов’язці, яскрава лампа над хірургічним столом. Родичі очікують біля дверей операційної , уже з квітами, бо наперед переконані, що операція пройде блискуче. Сталевар – це твердий погляд, рішучий вираз мужнього обличчя . Геолог – це рюкзак, едельвейси, водоспади, ризиковані, проте завжди вдалі переправи через бурхливі гірські річки, гітара біля мальовничого багаття….Звичні штампи. Саме такими «ієрогліфами» протягом десятиліть зображувалися професії у кінокартинках, журналах та книжках.

Як же легко зобразити зовнішні атрибути професій. І як нелегко розкрити істинну суть фаху! Тут уже треба збагнути прозу щоденної копіткої праці людей, бо ж без прози не існує поезії. Життя геолога – це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, часто бездомність і безсімейність. Крім краси гірських ущелин та екзотики дрімучих хащів, це люті комарі набридлива мушва, це безкінечна втома, якнайтяжча фізична праця і, пробачте, антисанітарія.

Життя лікаря-хірурга – це безперервне  фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок ( а тут нічим не можна гидувати). Це будні прийому стражденних і , буває, роздратованих хворих , це виснажливі нічні чергування. І знову – втома, втома, втома. Нерідко – це й найтяжчий моральний обов’язок  сказати рідним, що врятувати хворого попри всі зусилля не вдалося.

Життя вчителя – це не лише оберемки квітів у день екзаменів. Це стопи зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах, це тридцять учнів із різними, такими непростими характерами…І то в кожному класі по тридцять, а скільки усього? А протягом життя?

Перед нами багато різних шляхів. Можна стати лікарем, геологом, інженером, учителем… Головне – любити свою справу. Нецікавих професій немає Але треба пам’ятати, що в житті нічого легко не вдається.

Тільки улюблена праця дає щастя, дає навіть тоді, коли вона вимагає ненормованого робочого часу, психічного напруження…

Моє покликання – це професія вчителя. Учитель… Для багатьох – це слово пов’язане з незабутнім , чарівним, казковим світом дитинства. Сьогодні, коли я зробила свій остаточний вибір майбутньої професії, з хвилюванням згадую дорогу для мене людину – першу вчительку. Мене завжди вражала її внутрішня краса, багатий духовний світ. Як близько до серця вона сприймала наші негаразди, як щиро раділа нашим маленьким перемогам. Добре вивчений вірш, цікаво написаний твір, правильно розв’язана задача – усе її тішило. Раділи з нею і ми. Вона завжди підтримувала нас, допомагала у всьому, виховувала чуйність, людяність, доброту.

А які чарівні очі були в моєї вчительки: завжди ясні та прозорі, ніби небесні озерця… Хоч який був у неї настрій, вони випромінювали спокій і душевне тепло. Ця людина навчила мене мудрої істини: стався до кожного так, як ти хотіла б , щоб ставилися до тебе. Допоможи -  і  тебе в скрутну мить підтримають  , посміхнись – і побачиш, що веселе сонячне проміння розжене похмурі хмари, а люди навколо побажають тобі добра та щастя. Дякую Вам , моя вчителька, за перші життєві уроки, за шляхетність Вашої душі, справжню інтелігентність і високе почуття власної  гідності.

Отже, будь-яка професія є почесною. Головне – любити  свою справу. Нецікавих професій немає.

 

 Діана Черевко

учениця 11-Б класу Шаланківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

ІІІ місце

 

Ми живемо у світі бурхливих подій, швидких змін, інакше кажучи, хаотичному середовищі. До чого все це призведе – нам невідомо. Спостерігаючи за новинами по телебаченню, можна зробити висновок: чим далі тим не безпечнішим стає наше середовище.

Я вважаю, що кожна людина неповторна і потрібна навколишнім. Для кожного з нас Господь підготував ряд завдань, які ми маємо виконати. Тому ми з вами є частинкою того ланцюга подій, що тримає Всесвіт. Хоча інколи здається, що ти маленька порошинка у цьому величезному світі, але постав собі запитання: який би був цей світ без тебе? Невже нема нічого важливого, що б ти міг чи могла б зробити для нього, щоб він став кращим, добрішим?

Кожна людина має своє покликання. Тому я так вважаю, що вибір професії одне із найважливіших подій у житті будь-якої людини. Дехто вже  змалку знає ким хоче стати, а деякі з часом помічають свою необхідність в чомусь.

З дитинства я спостерігала за різними людьми, і часто траплялися такі, яким потрібна була допомога. Своїми дитячими очима дивилась на них і хотілось якось зарадити їхній біді. Але ж, що може зробити дитина?

Трапився випадок, коли в сусідській хаті сталася пожежа. Це сталося рано-вранці. Ми, діти, насторожено спостерігали за дорослими, які метушились навколо вогню, намагаючись якось погасити його. Всі сусіди дружно працювали: хтось брав воду з колодязя, інші носили і подавали один одному порожні та повні відра. Але, що вдієш, коли гаряче полум’я охопило вже дах? Величезні язики вогню жадібно ковтали будівлю. Аж ось почулися сирени пожежної машини. «Слава Богу,»--зітхнули всі, бо вже зовсім вибилися з сил. Через кілька хвилин  не стало того страшного голодного звіра. Пожежники знищили його. Залишились обкурені залишки будівлі, ні на що не придатний попіл і купа сміття. Яке це горе для сім’ї, де вдова самотужки виховує п’ятірко дітей?

Будучи свідком таких подій мабуть і з цього й почалося. Роздумуючи над своїм майбутнім (ким я хочу стати) вирішила. Хоч я дівчина, а не хлопець – все рівно мрію стати пожежником. Для мене це не тільки професія, але й обов’язок перед іншими: стати важливою для суспільства. Я усвідомлюю, що для цього потрібно мати відмінний фізичний розвиток, здоровий глузд, а ще бажання вміти і хотіти допомогти іншим.

Як для дівчини, ця професія може видатися важкою. Але робота пожежника полягає не тільки в погашенні вогню. До його обов’язків входить надання вчасної медичної допомоги, рятування не тільки матеріальних цінностей, а й людського життя. Крім цього, вони можуть запобігти повторному утворення вогню після його погашення. Пожежників викликають під час землетрусів, повеней, бурі, вибуху.

Багатьом може здатися, що це безглуздя одного підлітка. Але я на це не зважаю. Адже багато жінок беруть на себе чоловічі відповідальності. Я вважаю, що в сучасному цивілізованому світі не має значення стать людини: якщо вона є майстром своєї справи і крім знання володіє й певними компетентностями свого фаху – то це взірець для майбутнього покоління.

 

Довідково

8 грудня в приміщенні Виноградівської центральної районної бібліотеки відбулось нагородження переможців  І етапу обласного заочного конкурсу творів-роздумів (есе) «Мій вибір моє майбутнє!», що проводиться серед учнів 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Його метою є створення сприятливих умов для забезпечення свідомого професійного самовизначення учнівської молоді.

Організатори конкурсу – Закарпатський обласний центр зайнятості та Закарпатська обласна бібліотека для дітей і юнацтва.

Конкурс проводиться в 2 тури. На першому етапі для оцінювання робіт на базах районних/міських бібліотек області було створено конкурсні комісії. Тож, відбір був проведений у всіх бібліотеках 13-ти районів Закарпатської області та містах Берегово, Мукачево, Ужгород, Хуст, Чоп.

У Виноградівському районі до організаційних робіт долучились: Виноградівська районна централізована бібліотечна система та Виноградівський районний центр зайнятості. Також були  залучені фахівці служби у справах дітей, управління освіти молоді та спорту.

Оцінювали роботи:

Гук Наталія – фахівець відділу активної підтримки Виноградівського районного центру зайнятості;

Січ Василь – головний спеціаліст служби у справах дітей Виноградівської РДА;

Васько Себастьян – головний спеціаліст відділу молоді та спорту управління освіти молоді та спорту Виноградівської РДА;

Кедик Світлана – поетеса, провідний бібліотекар Виноградівської ЦРБ;

Вашкеба Катерина – директор Виноградівської РЦБС.

 

Серед 15-ти робіт, поданих на конкурс, журі обрали 3 найкращі.

Переможцями стали:

І місце – Ребрик Вікторія – учениця 9  класу Боржавського НВК;

ІІ місце – Юричко Анастасія – учениця 11 класу Оноцької ЗОШ;

ІІІ місце – Черевко Діана – учениця 11 класу Шаланківської ЗОШ.

 

Переможців нагородили заохочувальними призами та ГРАМОТАМИ.

Учасників відзначили ПОДЯКАМИ за участь у конкурсі.

Усі подані роботи, згідно суджень журі варті уваги, адже тема актуальна для старшокласників та є своєрідним критерієм у виборі не тільки професії, а власного майбутнього.

До фінального етапу (ІІ тур) допускаються роботи учасників, які зайняли перше місце в I-му турі.

 

 

 

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Детальніше в цій категорії: « Коли ви останній раз дивилися на небо?