Субота, 20 квітня 2019 08:27

Як дзиґар накрутиш, так він і б’є

Додала
Як дзиґар накрутиш, так він і б’є Як дзиґар накрутиш, так він і б’є


Насип мені фіалок у долоні,

Весни насип і в очі позирай.

Перепокосить снива смутку рай,

Переповість напам’ять сни півоній,

І небо нас покличе аж за край…

(Тетяна Рибар. «Дзиґар»)

Годинник (не)часу, або – не годинник часу, себто відлік частини великого Всесвіту у маленькому але значущому світі Людини. За краєм свідомості, здається, прірва з усіх тих емоцій, що можна переживати потайки від усіх і всього. А далі, якоїсь блаженної миті, виринути з кола (не)часу і встигнути зупинити стрілки ілюзорно прошмигнувши крізь століття аби жити водночас і тут (не знаю де) і там (не знаю як), але жити. Жити думкою, малювати словом, думати фарбами, писати палітрою. Ото стоїш і дивишся на всі себе і міри часу не ймеш, адже множинність Людини розщеплює на атоми атомів вивільняючи елементарні частинки без фізико-хімічних процесів, проте процесів (не)ділення душі, але сукупності усіх НАС у єдину особистість – Тетяна Рибар.

Її нероздільна сутність ділиться з оточуючим світом та дарує найголовніше – себе, себе у світі і світ у собі. Як результат – Тетяна геодезист,  Тетяна психолог, Тетяна  поет, Тетяна  художник, Тетяна мама, Тетяна дружина, Тетяна друг… Тетяна Людина. Її надто багато – ото стою і думаю – надто багато її на квадратну площу маленького Імпасто. Та виставкова зала Виноградова витримує тиск кольору, плин (не)часу, харизму творчої натури, яка міряє життя митями – від думки до кольору. Часом це колір смутку, часом думка болю та разом з тим це – феєрія чуттєвості крізь прозово-поетичну палітру особистісної реальності. Єдина особливість її живописних робіт, що чіпляє мене – це товщина кольору, такий собі пласт з окремих вимірів Всесвіту, що перекривають чорні плями чи діри один одного за для того аби створити настрій. Враз розумієш що то настрій часу затаврованого у мазках. І все. Більше нічого. Нічого не говорить про стиль і ритм її творчої амплітуди коливань. Не говорить бо змушує мовчки споглядати та рахувати нашарування кольоровості, що випинає у довершеному спектрі – світло.

19 квітня у виноградівському Імпасто запалилось світло. Воно горить і не спалює, може тільки, освітлює затемнені куточки чи то стін, чи то душі споглядача… та яка різниця – світло було, є і буде.

«І нехай хоч одній людині світло любові подарує радість, мої зусилля недаремні…» – каже авторка та запрошує до неформальної кави.

У потоці щойно почутої поезії крізь випираючу  кольоровість світобачення сьорбаєш черговий ковток чорної кави з присмаком Тетяни Рибар та  покидаєш змерзлу залу грітися емоціями, що обов’язково чіплятимуться до людей змушуючи зупинитись на мить. Аби годинник (не часу), вірніше часу якого в людини немає черговий раз нагадав на бажанні жити та творити. Адже як дзиґар накрутиш, так він і б’є.

Персональна виставка живопису Тетяни Рибар  «Дзиґар. І фарбами, і словом» відкрилася у виставковій залі «Імпасто» міста Виноградів 19 квітня  та експонуватиметься по 19 травня 2019-го.

Окрім живописної експозиції з 62-х полотен авторкою були презентовані дві літературні  збірки «Дзиґар» (вибране), та «Високе місце» (верлібри).

Як завжди, Імпасто заполонили пооцінювачі творчості в будь-якому з її проявів отримавши завдяки Тетяні Рибар на кільканадцять хвилин більше емоційного заряду з тепла, весни і світла. 

 

Довідково:

Тетяна Рибар – поетеса і прозаїк, член НСПУ, художниця. Народилася 23.08.1959 року у місті Мукачево. Закінчила Львівський  політехнічний інститут за спеціальністю «Інженер-геодезист» і Карпатський університет ім..А Волошина, за фахом – психолог. Зараз навчається у Херсонському Державному університеті  на факультеті «Культура і мистецтво» за спеціальністю «Образотворче мистецтво та реставрація». Голова мукачівського літературного  об’єднання «Рідне слово». Авторка дитячих книжок: «Дивна сова», «Вікторія і друзі» 2004р., поетичних збірок: «Марево літа» 2004р., «Вічністю запропонована любов» 2005р., «Світлотіні і настрої» 2007 р., «Мукачівські інтерпретації» 2009р., «Знеболення снігами» 2011р., «Мідні груші» 2012 р., «Чарівна флояра» 2014 р., та збірки новел: «У кожного своє небо» 2015 р. 2018 року вийшов друком збірник вибраних творів  авторки написаних  протягом 2000-2018 років «Дзиґар», як підсумок творчого періоду останніх 18-ти років. Член творчого об’єднання «Райдуга» та арт-клубу «Палітра-спектр».

Світлана КЕДИК

(більше фото нижче на сторінці)

 

 

 

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.