Середа, 27 грудня 2017 12:42

З ювілеєм, рідна школо!

Додала
З ювілеєм, рідна школо! З ювілеєм, рідна школо!

Цей новий грудневий день ми зустрічали в дорозі. Їхали в Чорнотисово. Рідній нашій школі, яка на Затисянщині давно вже стала базовою, виповнювалось 70.

Ця приємна, хвилююча і неповторна подія збирала сюди випускників різних поколінь. Всупереч усім перешкодам – когось обсіли хвороби, хтось опинився за кордоном, хтось воює на Сході України, де йде неоголошена війна – до Чорнотисова з’їжджалися колишні вихованці. В стінах школи, яка, мов посивіла мати, терпляче чекала, виглядала, зустрічала своїх колишніх непосид. Чистота, порядок, створений працівниками колективу затишок панували скрізь. Навколо стояла зворушлива обстановка. Хтось одразу потрапляв у гарячі обійми однокласників, хтось приязно вітався з колишніми вчителями, хтось у коридорах уважно оглядав виставку творчих робіт школярів. Кожний клас тут звітував зараз. І подивитись було на що: політ дитячої уяви, фантазії, мрії втілився в задумах багатьох дітей, які власноруч виготовили дивовижні вироби. Все тут вражало барвистою веселкою, калиновим намистом, природньою осінньою щедрістю і дбайливо збереженою літньою позолотою сонця.

В актовому залі вже всілася численна учнівська родина. Звучить мелодія шкільного гімну. Ведучі Василь Рябець (молодший) та Олександра Григорович розпочинають святкову урочистість. Четвертокласники Максим Барбель та Олександра Балаж, Йожеф Ісак та Олександра Чейпеш цікаво розповідають про рідну школу. В ній колись навчалися дідусі та бабусі, їхні батьки. Зараз вони самі тут навчаються, що б вирости і стати гідними громадянами України.  Вони дякують вчителям за одвічний той урок, який колись оцінить життя.

Знову звучить бентежна мелодія завжди хвилюючого всіх, вічно молодого вальсу. По чотири пари плавно кружляють у танці. Його розпочинають першокласники, продовжують танцювати четвертокласники і завершують вальсувати випускники. Як рідна колиска, затишна гавань, отчий дім посеред села стоїть простора двоповерхова школа. В ній щодня лунає зазивний малиновий дзвінок. І дружній, працьовитий, творчо мислячий педагогічний колектив, приступає до звичної роботи, розпочинає уроки. Про це зараз розповідає директор школи Василь Васильович Рябець. Згадує, що школа була відкрита 10 жовтня 1947 року. Чорнотисово тоді було центром Затисянщини. В нім навчатись отримали змогу 344 юнаків та  дівчат з Хижі, Черни, Новоселиці, Гуді, Текова, Сасова, Чепи, Затисівки, Гетені, Холмовця, Братова, Старого та Нового Клинова, Дякова, Петрова… Першим директором школи став Теодозій Васильович Коперсак. Навчати учнів нового набору  випала честь вчителям Михайлу Агію, Софії та Івану Егреші, Ользі Олихейко, Марії Сторчак, недавньому фронтовику Івану Паршину, Степану Бобику, Павлу Гоздогу, Марії Беспаловій, Івану Іляшу…

Перший випуск складався з 31-го учня. Більшість продовжило навчання  на п’яти факультетах новоствореного в Закарпатті Ужгородського державного університету та інших вищих навчальних закладах колишнього Союзу.

Василь Васильович цікаво розповідає про творчу роботу сьогоднішнього колективу. Він продовжує сіяти розумне, мудре та вічне і найвищою для себе нагородою вважає знання, спортивні досягнення та успіхи своїх вихованців в районних, обласних та республіканських предметних конкурсах, на яких учні школи гідно відстоюють її честь, славу і визнання.

Теплі слова привітання присутні почули від начальника управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА Віктора Івановича Жупанина:

–        70 – це солідна дата в історії школи. Це – вершина. З неї добре видно пройдений колективом шлях, – говорить виступаючий. – Колективом зроблено багато. Лише за цей рік на двох поверхах замінили вікна. Відремонтували спортивний зал. Зроблено також значний внесок у зміцнення навчально-матеріальної бази школи.

За багаторічну сумлінну працю педагогам Марії Євчак, Анжеліці Фуделла, Ользі Данко та Оксані Шереш вручає подяки від імені районної ради. Від імені РДА нагороди отримують Тетяна Рябець, Любов Роспопа, Олена Неймет та Світлана Дудаш. Численній групі вчителів, вихователів продовжених груп навчання, психологу школи він вручив грамоти відділу освіти і пам’ятний адрес її директору Василю Рябцю. Йому він також передав подарунковий сертифікат на проектор, як вияв людської шани, подяки та вдячності за вміння творити щоденне добро.

На екрані триває розповідь про історію школи. Протягом тривалого часу учні-старшокласники її збирали зі своїм вчителем історії Михайлом Матієм. З часу відкриття навчального закладу  його успішно закінчило 5517 учнів. З них 60 отримали – золоті та 64 – срібні медалі. Школа по праву пишається своїми вихованцями, які в ній навчалися в різні роки. Провідними вченими не тільки на Україні, але й за її межами стали дійсний член – кореспондент Академії наук України Михайло Шуба, доктор наук, який роками очолює товариство закарпатців  у Києві Микола Бідзіля, доктори історичних наук Василь Олаг та Петро Бідзіля, математичних наук Юрій Червак, іноземних мов Тиберій Пап, кандидати біологічних наук Іван Данко, математичних наук Йосип Шуба, декан кафедри журналістики УжНУ Юрій Бідзіля, юридичних наук Йосип Горнецький, заслужений народний артист України Петро Матій, заслужені тренери України Павло Пребуш та Михайло  Форкош, майстер спорту колишнього СРСР та України по футболу, тренер Степан Шандор, головний спеціаліст департаменту тваринництва міністерства аграрної політики Олександр Калганов та інші.  

Зі стін школи вийшло багато учнів, які успішно працюють лікарями, вчителями, керівниками сільського господарства, військовими, працівниками культури та мистецтва, мають досягнення в спорті та бізнесі.

Настає хвилююча хвилина мовчання. На екрані спалахує свічечка. З’являється до болю дорогі та  знайомі обличчя педагогівМихайла Грабовича, Василя Куцика, Йосипа Човбана, Івана та Софії Егреші, Івана та Марії Ількових, Степана та Євдокії Бобиків, Андрія, Емми та Наталії Козуб, Івана Антолика, Василя Мореки, Михайла Савка, Галини Кіральгазі, Євгенії Волос, Марії Іляш. Вони вже відійшли у вічність, але назавжди залишилися молодими в пам’яті своїх колишніх учнів. 

До виступу запрошуються сільський голова, випускник 35-го випуску Микола Талі. За міцні знання, здобуті у рідних стінах він адресує теплі слова подяки своїм вчителям. Про незабутні шкільні роки представників поколінь  60-70-их років своїми спогадами ділиться Марія Селехман. Згадує про сільську футбольну команду «Колос», про навчання дітей партизан-підпільників, розстріляних у червні 1944-го – Маргарити Уйфолуші з Текова та Петра Романа і Василя Ірхи з Чорнотисова, про участь у драматичному гуртку, що здійснював постановки вистав українських класиків, про предметні олімпіади та участь у першім конкурсі знавців англійської мови (вчитель Тамара Підгородецька), які запам’яталися всім, хто в них тоді вперше приймав участь. Колишня вчителька школи Тетяна Костроба згадала цікаві моменти зі свого педагогічного життя в цьому  єдиному в її долі трудовому колективі.

Цікаву програму на угорській мові підготували колишня випускниця Олександра Нодь та вчитель Гейза Резеш. На сцені вони дали можливість 9-ти юнакам та 10-ти дівчатам розкрити свої таланти і можливості як в танцювальних номерах, так і в хоровому співі. Дуже скрасили концертну програму виступи учительського хору, флеш-моб «Світ належить молодим», який підготували 5-тикласники. Піснями «Село моє» та «Вчителько рідна» у вокальному виконанні тріо матері Вікторії Вікторівни та її дочок Олександри та Дарини Григоровичів завершується святкова урочистість. Слід відмітити, що ця  родина Григоровичів доклала великих зусиль, щоб свято фонтанило і стало справді незабутнім.

Випускниця 1995-го Олена Чекевдя та її молодий помічник Владислав Штефуца вносять власноруч випечену багатоповерхову торту. Під спалахи бенгальських вогнів вони бажають щастя всім присутнім. Життя прожити – не поле перейти. Рік за роком пролітають неначе білі й журливі лелеки, що зібрались у вирії. Не вернути ні дня ні хвилини жодної із прожитої пори юності. Та шана, низький уклін і сердечна подяка завжди належатиме вчителям за їхні  недоспані ночі, щоденні турботи, зворушливу активність на передньому краї життя.

Хай доля усміхається всім, хто любить час в якому живе.  В родинах хай панує доброта, привітність, любов. Душа залишається молодою назавжди і втішається успіхам підростаючої молодої зміни наших дочок і синів, внуків і внучок.

 Марія КОНКІНА

 

 

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...

Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Більше постів в категорії « Найжаданіший гість дітвори