Понеділок, 30 липня 2018 10:11

Ім'я на стіні

Додала
Ім'я на стіні Ім'я на стіні

Ім'я на стіні

Проходять мимо люди, люди,

тумани, сирість і дощі,

Христос, апостоли і Будда,

учені, п'яниці, бомжі…

Ото знетямлені в зажурі,

веселі, хитрі, мовчазні.

Брюнети, рижі, білокурі –

всі повз стіни, а на стіні

чиєсь ім'я ножем набите

в гарячім попелі лежить.

А серце пополам розбите

напевно досі не спинить.

А букви висіклись на тілі,

а букви випекли свій шлях,

сховавши пам'ять потерпілих

в альбомостислих сторінках.

…стіна сповідуватись буде

хіба що небу уночі,

а мимо йтимуть люди люди,

тумани, сирість і дощі…

15.07.18.

 

Сюжет із роману

Радість, сповзаюча сном-опроміненям,

усмішка  сплавлена після образи…

Дівчинка-янгол без жодного значення

вкотре вбігає до класу.

Складена-гнута у формі вареника

дошка із написом «Класна робота».

Дівчинка-янгол пише в щоденнику:

«Ти не один, моя люба сволото!

Далі ще буде, далі і далі…

Я тобі знаєш, ніщо не пробачу»

Дівчинка-янгол, картинка в журналі,

тихо за партою плаче.

Хто міг би знати як довго, доколи

ріки солоні її підмивали.

Дівчинка-янгол закінчила школу,

і свій щоденник сховала.

Щастя своє будувала і вміла

щастю радіти і щастю всміхатись.

Але якось доторкнулась несміло

свого щоденника й стала читати:

«Ти не один, моя люба сволото,

далі ще буде, далі, і далі…»

Випила чаю сама з бергамотом,

і випадково в журналі

знову зустріла знайоме обличчя,

тільки змужніле, гламурне і чемне.

Поряд тулилася до передпліччя

юна модель наречена.

 - Зрілість, одначе, тобі так парує, -

думає в голос і поглядом ловить

знову насмішку. Він вкотре фліртує,

вверх піднімаючи брови.

Час вже загоїв синці і побої,

дівчинці-янголу довго не спиться.

 - Мабуть пробачив, - подумала сво́є,

мабуть забув, веселиться.

Це відбулося в якомусь романі –

Може й насправді. Таке все ж буває…

Зустрічі перші, вони ж і останні

пам'ять навіки ховає.

9-11.08.18.

 

Ну майже фільм…

Мій годинник на стіні замре,

бо вчорашній бум-армагедон,

розкопавши  збите і старе

кладовище випадкових зон,

як стихія, скаламутив даль –

вже не буде розуму й добра…

Циферблат, як монолітність скель

замовчить над нічниковим бра.

Суперечки петлями й шитвом

нагаптують випуклі рубці.

Під ногами кинутий альбом

і сірник запалений в руці.

Та дзвінок у двері. Довга мить,

як смола, наліпиться до рук.

Припекло і відчаєм болить

посекундний невсипущий грюк.

Він зайшов, оголеним плечем

доторкнувся до вогню в руці

 - Не болить і навіть не пече…

Та сльоза з'явилась на щоці.

 - А тебе немає, ти не тут…

Циферблат покривився і тріск,

як великий і хижацький спрут

щупальцями-стрілками затис

нас обох і чути, як дзвенить

за вікном провідниковий біс.

Догорає мій альбом, летить,

падає зоря його, як спис.

І кінець, як в екшені-кіно…

(Режисер – історія – глядач)

Хто він, звідки і чекав кого?

… вказівним торкаю вимикач.

12.07.18.

 

 

Асоль в садку

В садку квітучому сполохані сліди

злітали чудернацькими птахами.

Зліпались очі попелом води

і цвіт, як сніг, розтанув під ногами.

Колодязь ахнув на межі двох доль,

суниці сплуталися в дивне промоколо…

В садку стояла втомлено Асоль,

а соловей захлипувався солом.

Птахи гніздилися у коминах вночі,

перестеляли простирадла їм папуги.

І сад спочив, та пес один княвчить

на шиї із частиною папруги.

Під ранок забожилася Асоль –

ніколи не читали Соломона,

і іншу не нав'язливу вже роль

зіграти, якщо вийде із полону.

Будь-де та тільки в жодному садку

не буде розцвітати її врода.

Папуги п'ють водичку із кадка,

Асоль вирішує, якого вона роду…

17.05.18

Валентина Костьо

Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.