Середа, 10 липня 2019 08:10

«Най ся не приказує» – «сертифіковано», читайте!

Додала
«Най ся не приказує» –  «сертифіковано», читайте! «Най ся не приказує» – «сертифіковано», читайте!

Гумор збірочки «Най ся не приказує» Ольги Попович, поетеси з Хуста – це гумор у найпростішій своїй формі, «простонародній». Як зазначила сама авторка на презентації, яка недавно пройшла у виноградівській центральній бібліотеці, любов до рідного краю, до його людей вилилась ось у таку колоритну збірочку. Поезії викликають сміх, посмішку не лише через курйозні ситуації, а й через шарм діалекту. Це стиль народного мовлення.

Авторка склала у віршовану форму все, що підмічала кумедного у стосунках між людьми, які її оточують. А категорія людей тут різна – від школярів до молоді, і до самих популярних персонажів: баби Цилі і баби Нусі. Ці життєві ситуації лягли в основу гумористичний поезій. Вони лаконічні, мають свою ритміку, сюжет і мораль, те, що вже авторка сама додала, навіть не як автор, а як спостерігач.

Збірочка поділена на дві частини: «Кожун вечір у селі», –   це найдотепніші жарти про мешканців села, та «Біда го знає з сив роботов», «твори вчительки» про життя-буття  своїх учнів і колег. (Ольга Попович викладач зарубіжної літератури у Забрідській ЗОШ). В кінці є словничок-довідник з перекладом, тому зовсім легко розібратися тим читачам, хто тільки знайомиться із закарпатською говіркою. Книжечка смішна, іронічна і добра. «витримана», тобто не засмічена вульгарністю, що притаманно іншим авторам (можливо тому, що її авторка має жіночу стать), доповнена ілюстраціями (художниця – Валентина Костьо). Має «відкриту форму» спілкування, дотепна, жива і, гадаю, буде облюбована читачами, адже вони впізнають себе там, впізнають свого кума, сина-школяра, сусідку. А закарпатці люблять посміятися між собою і над собою, як ніхто інший, повірте.

Щоб там не казали інші «говоруни» на рахунок автентичності, і не точності мови написання, наприклад, оце слово так не звучить, а це просто русизм чи випадкове слово, гумор «Най ся не приказує» доводить, що об’єднане Закарпаття не має єдиного зразка автентичної мови. Вона в кожному селі, в кожному куточку чимось автентичніше іншого. Але ця самобутність приваблює і чарує.

Ото ж збірочку «Сертифіковано». Читайте, посміхайтеся і живіть, як Бог приказав!

 

8.07.19.

Придбати книжку можна у авторки. 

Валентина Костьо

 

 

Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.