Неділя, 03 листопада 2019 14:23

Про бібліотеку. Про українську мову. Про національні меншини

Додала
Про бібліотеку. Про українську мову. Про національні меншини Про бібліотеку. Про українську мову. Про національні меншини

Може розділити, але так само й  об’єднати

 

Кордон між державами – це не лише звичне розмежування територій різних країн, але й відображення їх співіснування.

Кордон – це умовна лінія, що розділяє на різні народи, різні культури, різні традиції, різне мислення, різні мови.

А чи може бути з точністю до навпаки?

Кордон – це умовна лінія, що об’єднує різні народи, різні культури, різні традиції, різне мислення, різні мови.

Здається, глибоко філософське питання має занадто формальну шкалу оцінення.

Свого часу, якби Біблейський Вавилон отримав шанс звершитись, певно зараз, людство не мало б понять ані кордону земель, ані змішаних мов. Але Творець вирішив інакше, на жаль і на щастя.

Сьогодні, після пережитих століть людство окреслює «кордонними лініями» цілі етноси в межах територіальних земель.  Ті, чи інакші символи малюють стратегію розвитку  пропагуючи культ держави, нації, мови. Бо сучасність каже так: різні мови – різне мислення.

Отже, я підійшла до критичності, що може розділити, але так само й  об’єднати – Україна, мова, українська мова. Зрештою, визріває вислів: найміцніший кордон – державна мова.

Власне, таку назву «запатентували» бібліотекарі Виноградівської центральної районної бібліотеки взявши участь у реалізації грантового проєкту від Українського культурного фонду з однойменною назвою  «Найміцніший кордон –державна мова». Впродовж шести місяців працівники бібліотечних установ розгортали імпровізовані інформаційні, просвітницькі дійства підіймаючи питання не тільки державної мови, а української мови, як мови міжетнічного спілкування.

 

На вибуховій хвилі

Зваживши етнографічну сутність Закарпатського регіону констатували Закарпаття, як поліетнічну, полікультурну модель для світу. І це не дивно. Дивно, що Закарпаття,  яке межує з чотирма країнами Європи,  вражає міжетнічною рівновагою і зберігає мир між чотирма великими релігійними громадами підірвалось емоційно на вибуховій хвилі, прийнятого українським парламентом, Закону про мову (Про забезпечення функціонування української мови як державної).

Передумови мовного та освітнього законів, впливи, критичні сторони, «круглі кути», інтерпретації, страхи і міфи… Усі ці аспекти бібліотекарі продемонстрували у буклеті «Новий закон про освіту: що він змінює для шкіл з угорською мовою навчання».  На умовних «полицях видання» розподілили розділи: «Особливості шкіл національних меншин», «Якою є стаття 7 закону «Про освіту»», «Що гарантує 7 стаття «Мова освіти»», «Що змінює закон «Про освіту»», «Спростовуємо міфи».

 

Креативні варіації

Не обмежуючи себе у креативних варіаціях працівники бібліотек, впроваджуючи статті виписаного проєкту, нагадали суспільству власну роль у громаді, адже скооперували довкола себе людей різних вікових категорій.

Для когось став цікавим «Центр української культури» що був започаткованим  у Виноградівській ЦРБ та розмножився, у подобі й образі, в бібліотеках району, зокрема тих, які взяли участь у проєкті, а це 9 сільських бібліотек-філій Виноградівської бібліотечної системи:  Королево, Теково, Нове Село, Вілок, Тисобекень, Пийтерфолво, Вербовець, Шаланки,  Дюла. Власне, у всіх названих селах компактно проживають представники  етнічних угорців. Саме тому, годі переоцінити старання бібліотекарів. Які до грандіозної мети: надання  об’єктивної та повноцінної інформації представникам нацменшин  про мовну політику держави; створення майданчиків  для діалогу; залучення представників нацменшин  до обговорення важливих суспільних подій регіону та країни, заохочення їх до вивчення, навчання та спілкування українською мовою як мови міжетнічного спілкування… спромоглися її (мету)  не тільки сформулювати,  а й по-своєму досягти.

Відтак, у районі на базі бібліотек-філій Нове Село та Шаланки  почали діяти і будуть продовжувати свою роботу  два лялькові театри «Ластівка» та «Дзвіночок». Репрезентувавши себе, свої акторські вміння і здібності перед найменшими угорцями, підняли шквал емоцій у батьків діти котрих грали казкових героїв, які розмовляють українською мовою. Виявилось, що діткам цікаво вивчати та спілкуватись українською тай ще у ігровій формі. Це стало розумінням того, що починати треба з початку – з любові до держави в якій живеш, з батьківської хати, з садочку, зі школи…

Молодь по-своєму визначила свою роль у багатоетнічному Виноградівському культурному та освітньому просторі. Зокрема зароджуючи цікавість до творів українських авторів. Зустріч з декількома представниками сучасного пера відбулась на майданчику літературно-мистецького фестивалю «Карпатський пегас».

Відрадно, що група «зятятих прихильників ЗНО» щотижня у Виноградові та Вілку займалась на курсах української мови, де кваліфікований педагог  щоразу відкривав найпростіші шляхи розуміння мови не тільки як предмету, а й можливості перспективного майбуття: навчання, робота, створення сім’ї у рідній країні. Справді, для етнічного угорця, який проживає в Україні, знання державної мови, а значить успішна здача ЗНО та вступ до вищого навчального закладу України – це як перепустка у світ можливостей та розвитку.  

Мовний тюнінг, читацькі марафони, вуличні акції, флеш-моби, конкурси… і навіть фестиваль національних спільнот «Простір єднання» усе це про бібліотеку, про українську мову, про національні меншини, про об’єднання довкола не проблеми вивчення української мови представниками національних меншин, а про спонукання любові до мови держави в якій живеш.

 

Резюмовані підсумки

31 жовтня в читальній залі Виноградівської центральної районної бібліотеки  відбувся заключний захід – команда проєкту, що складається з координатора (Катерина Вашкеба), керівника (Мар’яна Марушка), викладачів української мови (Надія Осадча та Аніка Бабінцу), бухгалтера Любов Голінко)  резюмувала підсумки.

У своєму виступі координатор проекту Катерина Вашкеба зазначила:

  • юнацтво населених пунктів з компактним  проживанням  етнічних  угорців отримали можливість безкоштовного навчання на курсах  української мови;
  • учні  молодшого та середнього шкільного віку з числа представників  національних меншин  вивчали українську мову граючись, ставши  «артистами» лялькових театрів;
  • кілька тисяч етнічних угорців  різних вікових категорій  мали можливість  скористатися матеріалами Центрів  української культури «Читай українське, дивись українське, слухай українське»  та отримати  об’єктивну інформацію  про державну політику України щодо забезпеченнях їх прав на  збереження національної самобутності, використання української мови як державної, про  книги  українських письменників, рекламні матеріали – посилання на  кращі українські фільми, ресурси з онлайн-вивченням української мови…;
  • створені майданчики для діалогу для  забезпечення реалізації  прав етнічних меншин  середнього  та старшого   віку  на  одержання об’єктивної інформації державною мовою про  мовну політику держави, культурно-мистецький світ   українців, сучасне становище України  на шляху вступу до ЄС  шляхом проведення  різноманітних  інформаційно-просвітницьких акцій, фестивалів єдності, української культури,  конкурсів…;
  • завдяки використанню ІТ-технологій   розширився україномовний  інформаційний простір, налагодився зворотній зв'язок із   мешканцями населених пунктів, а також представниками нацменшин незалежно від місця  їх проживання, що допомогло оперативно  вирішувати назрілі мовні питання, активізувати роботу по вивченню української мови як іноземної, формувати мовну культуру. Зокрема був створений блог «Українська як іноземна» та група у соцмережі Facebbok «Говоримо українською».

Згідно слів координатора проєкту, це все тільки короткостроковий результат, що був досягнутий.

«На основі напрацьованого досвіду роботи  працівниками ЦРБ спільно з відділом освіти, молоді та спорту, відділом культури Виноградівської РДА, органами місцевого самоврядування  вже розробляється  районна програма  вивчення української мови серед нацменшин Виноградівського району. І це є важливий довгостроковий результат.» – сказала Катерина Вашкеба.

У ході звітного заходу взяли участь безпосередні учасники, що зіграли роль каталізаторів у втіленні проєкту – бібліотечні працівники сільських бібліотек, де проживають етнічні угорці. Вони поділилися набутим досвідом та засвідчили присутніх, що набута база знань буде не тільки поширюватись, а ставати більшою.

Свою увагу та повагу до бібліотечних працівників  та їх клопіткої роботи висловив начальник районного відділу культури Василь Югас.  Василь Степанович засвідчив масштабність проробленої роботи, її вагомість та знаковість.

 

Ось так, у добу піару, час неабияких можливостей і доступу до розвитку культова установа багатовікового значення з нашарованим пластом суспільної потрібності та унікальності у своєму роді – бібліотека,  не тільки залишається книгозбірнею 21 століття, а є інформаційним носієм, ініціатором якісно нового мислення. І якщо воно (мислення) на пряму залежить від мови, то давайте думати і говорити українською. Бо це – сучасно, це красиво, це достойно… це об’єднує. Бо кордон – це умовна лінія, що об’єднує різні народи, різні культури, різні традиції, різне мислення, різні мови.

Світлана КЕДИК

фото (нижче на сторінці): Мар'яна Марушка

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Більше постів в категорії « «бути?» або «бути!»