Неділя, 22 грудня 2019 08:55

Сіє добро і надію, любов і правду до людини, до України

Додала
Сіє добро і надію, любов і правду до людини, до України Сіє добро і надію, любов і правду до людини, до України Сіє добро і надію, любов і правду до людини, до України

Ця талановита жінка проживає на Виноградівщині у селі Вербовець. Сама народилася в долині гірської річки Лужанки в Новоселиці на Тячівщині.

25 червня 1955 року тут вперше подала свій голосок. Це були нелегкі повоєнні роки. Молодим батька скосила смерть. П’ятьох донечок мати підіймала сама, виводила в люди. Гора Великий Камінець і досі зберігає сліди її босоногих ніг. На досвітках сюди поспішала за ягодами, грибами, лікарськими рослинами, які приносили додатковий дохід до родинної скарбнички. Потім була восьмирічна школа, вечірня школа робітничої молоді. Робота на Тересвянському заводі.

Сімнадцятирічною вийшла заміж. За золоті і працьовиті руки чоловіком вибрала односельчанина Михайла Драгуна. Удвох відкривали свій шлях до матеріального достатку. Удвох виводили в люди синів Володимира і Михайла. Коли прийшов час у сім’ю радо прийняли невісток Поліну та Тетяну. Дочекалися шістьох онуків. Саме їм вона завдячує за потяг до літературної праці. За неповних десять років 64-річна авторка видала 19 книг. Це барвистий відцвіт її рідної землі. Невичерпне джерело постійного спілкування з юними читачами Закарпаття, воїнами – захисниками, котрі воювали на Сході України, прикордонниками, що служать у нашому районі. Юлія Юріївна – лауреат багатьох престижних всеукраїнських конкурсів: ім. Володимира Дроцика, Мирона Утруска, Леся Мартовича, Миколи Сингаївського, численних урядових та державних нагород.

В дитинстві мріяла стати вчителькою. Вважала, що на землі це найпочесніша професія. Вчити підростаюче покоління тим азам знань, які впродовж віків виробило людство. Вони так знадобляться і стануть необхідними кожному школяреві у повсякденному житті. До витоків педагогічної майстерності повернулася в зрілі роки, коли стала дитячою письменницею, поетесою, фольклористом і казкаркою, драматургом і зрілою оповідачкою цікавих бувальщин, переказів, легенд, дум і балад, традиційних обрядів і звичаїв, властивих верховинцям. Глобальними для неї стали поняття свого коріння і роду, прив’язаності до рідної землі, отчого порогу, до тої звивистої стежини долі, яка завжди веде до храму Божого, до вивірених життям християнських чеснот і переконливого усвідомлення, що кожна людина вибирає свою долю сама.

Дуже любить дітей. Через слово вчить молодих виважено мислити, мріяти, вірити, боротись і перемагати. Для них по-новому відкриває багатий і чарівний світ верховинської народно-пісенної творчості. Вони нероздільні – як сонце і місяць, день і ніч, небо і зорі, як сім кольорів веселки, яка п’є воду з Тиси і підковою щастя провисає над нами. І столикий мінливий і спокусливий ілюзорний візуальний світ тоді відступає. Молода людина впевнено відчуває під ногами рідну землю, на якій живе, творить, будує своє життя.

Цей неповторний сплав, набутий письменницею за життя, світ її відчуттів і потужної гармонії досвіду, як матері, майстрині слова, тонкого психолога і аналітика людської чуттєвості, мудрого наставника і вчителя навчає юного читача бачити в житті головне, правильно розділяти важливе від другорядного, передає впевненість, що добро завжди подолає зло, правда вивищиться над кривдою, а світло впевнено пронизає темряву. Книги Юлії Драгун сіють добро і надію, любов і правду – до Людини, до України.

Якщо слово щире і правдиве, виболене і вистраждане жінкою, дружиною, матір’ю і бабусею – воно набуває неперевершеної магічної сили. Стає цілющим бальзамом для душі, носієм натхнення, окриленості, омріяним світом сердечної доброти і мудрості. Її рядки завжди випромінюють захоплення рідною говіркою, мальовничістю карпатських полонин, не розхлюпаними у часі традиціями, звичаями, обрядами.

Від Юлії Юріївни чекаємо нових книг. Хай у її серці ще довго горить той творчий неспокій, що змушує брати до рук перо і впевнено писати для нашої дітвори, які нам прийдуть на зміну і житимуть в Україні.

Марія КОНКІНА

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...

Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.