Понеділок, 03 лютого 2020 07:49

Її серце наскрізь було пройняте любов’ю до музики

Додала
Етелла Чуприк. (20.06.1964 – 25.12. 2019) Етелла Чуприк. (20.06.1964 – 25.12. 2019)

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

Тоді вона уже Людина.

(Ліна Костенко)

Етелла Чуприк… Наша талановита землячка. Жінка – свято. Протягом семи років відкривала Дні культури України за кордоном. Їхала вона на престижні конкурси – невідомою, звідти поверталася – зіркою. У неї було все: улюблена музика, географія гастрольних турне, сцена, світове визнання, охапки квітів, вдячні слухачі, що зливою оплесків їй віддавали належну честь, шану і визнання. Коли сідала за рояль, забувала про все на світі. Легко запрокидувала голову і починала грати. Грала по пам’яті, без нот. З-під її пальців просочувалася і народжувалася дивовижна музика. Від неї світліли лиця її слухачів. Святковий настрій присутніх на концерті людей охоплював розум, душу і тіло кожного. Поціновувачі її таланту поринали у світ неповторних чарівних звуків, винесених з серця грою піаністки, з гами її настрою і відчуттів, які зараз передавалися від виконавиці творів до її слухачів. Її фортепіанний стиль гри і блискуча виконавська майстерність одразу полонили і вражали слухачів яскравою образністю, піднесенням, драматизмом вираження почуттів,  широкоформатною і барвистою палітрою людських настроїв і проявлених нею емоцій.

Етелла Олександрівна з легкістю збирала найпрестижніші зали слухачів. Своєю фантастичною здатністю до імпровізації, розмахом свого обдарування, широким діапазоном виконуваних творів композиторів різних стилів і епох вона одразу завойовувала прихильність і симпатії слухачів, які належно оцінювали її природній талант, Божу іскру обдарування піаністки, що щедро доносила до присутніх на її концертах людей повноту і красу виконуваних творів.

Вона любила Львів. Це древнє місто було для неї близьким і рідним. Свого життя не уявляла без його старовинних привабливих вулиць, оповитих загадковою таємничістю віків. Високий замок, Галицький ринок, нестихаючий щоденний трамвайний передзвін, у рухливому потоці жвавий людський гомін, неспинний транспортний рух, найкращий у світі оперний театр імені Соломії Крушельницької, пам’ятник Адаму Міцкевичу, музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай», костьол святого Юра завжди приваблювали її. У вільний час вона їх охоче відвідувала.

Жила в самісінькому центрі міста. В добротному старовинному будинку.  Звідси було п’ять хвилин ходьби до місця її роботи –  Львівської державної консерваторії імені Миколи Лисенка. У 1992 році успішно  закінчила її. Через два роки стала доцентом в рідній альма-матері. У 2016 році отримала звання Народної артистки України. На плечах Етелли Олександрівни лежала велика місія – несла вона у маси любов до класичної фортепіанної музики. Це накладало на неї велику відповідальність перед слухачами та неспинну над собою роботу. І вона блискуче справлялася з усіма своїми обов’язками. Жінка стала носієм добра, світла, одухотвореності, ознакою високого мистецтва ХХІ століття. Як піаністка-віртуоз по всій Західній Європі гастролювала з провідними симфонічними оркестрами. В її відшліфованому репертуарі було понад 370 сольних номерів. Разом з оркестрами дала 12 тисяч публічних концертів. 13 записаних компакт-дисків  і досі доносять до поціновувачів її таланту найскладніші у фортепіанному репертуарі твори Бетховена, Шумана, Шопена, Ліста… Блискуче грала фортепіанні класичні шедеври Вагнера, Баха, Чайковського, Рахманінова, Шуберта, Геліянца… В музиці піаністка тонко передавала найчутливіші почуття жіночої душі, відтворювала задум композиторів творів, в яких виливалися хвилини радості, печалі, невимовного смутку, довгоочікуваної перемоги добра над злом, торжества світлих почуттів, які в житті завжди возвеличують людину.

 У свій час, у Львові вона зустріла розсудливого, зосередженого  і до всього уважного свого чоловіка Ростислава Котюка. Разом навчалися в консерваторії. Його теж чекала блискуча кар’єра піаніста. Але чоловіка чомусь звабила і захопила фотографія. У Львові він відкрив власний фотосалон.

 Етелла Олександрівна відбулася як дружина, мати двох синів Олега та Артура, бабуся єдиної внучки. Коли у неї випадала вільна хвилина, любила поратися на кухні. Смачно готувала. Радо накривала столи, за якими збиралася її дружня родина та близькі друзі.

Несподівано захопилася малюванням.  Останні 12 років працювала над іконами. Це було її власне бачення потреби кожної людини в духовності. Це було її особливе ставлення до Бога і музики. Це була її щоденна молитва, яка йшла від найтонших вібрацій її роздумів, відчуттів душі, серця і натхнення. Померла Етелла Чуприк у світлі дні католицького Різдва – 25 грудня 2019-го, на 56 році свого життя. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі, поле № 78.

Всім виноградівцям  запам’яталися її публічні концерти. У пам’яті багатьох її слухачів залишиться останній благодійний, який піаністка присвятила своїй першій музичній вчительці  Юдіті Гергель та її матері Янці Якубівні Граф – Гергель. У свій час остання закінчила Празьку консерваторію. Після визволення Закарпаття вона стала фундатором створеного класу фортепіанної гри в Ужгородському державному музичному училищі, яке зараз носить ім’я видатного композитора і педагога нашого краю Дезидерія Задора. На зібрані виноградівцями кошти у Берегові був придбаний білий рояль. В міському будинку культури талановиті піаністи – продовжувачі життєвої справи Етелли Чуприк на ньому виконуватимуть вічні і невмирущі твори композиторів різних стилів і епох. Це буде даниною шани і визнання земляків її світлій пам’яті  та дарованому їй Богом непересічного феноменального таланту  піаністки.

 

Марія Конкіна

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...

Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.