П'ятниця, 30 жовтня 2020 18:59

12 шедеврів Енгра

Додала
12 шедеврів  Енгра 12 шедеврів Енгра

Жан-Огюст-Домінік Енгр (1780-18670) – французький художник, живописець, представник класицизму. Директор Французької академії у Римі, професор, член п’яти академій, власник Великої римської премії за створення картини «Посли Агамемнона в Ахілла»

«Мадемуазель Каролін Рив’єр»

1806, розмір 100х70

Полотно / олія

Портрети Каролін Рив’єр і її батьків Філібера і Марі Франсуази створюють триптих. Вони були написані художником в Парижі, незадовго до від’їзду в Рим. Він намагався стати історичним художником, але змушений був заробляти на життя написанням портретів, хоча рахував це недостойною справою. Ці полотна були представлені на Салоні в Парижі. Критики дорікнули картину в «готичності», проводячи аналогію між стилями з Ян ван Ейком, якого тоді тільки відкривали. Крім цього неабияка проблема виникла і з анатомічною неточністю, яку допустив художник у портреті (подібні анатомічні хиби будуть і в інших Енгрових шедеврах, що не завадило їм стати такими). Шия Кароліни надто видовжена, а перенісся з бровою якось дивно вигнуто. Та з неабиякою старанністю художник підкреслив чистоту і безпосередність юної моделі, якій на той час було 13-15 років. На жаль, мадемуазель померла через рік після написання портрета.

Портрет знаходиться в Луврі, Париж.

 

«Наполеон І на імператорському троні»

1806, розмір 259х162,

Полотно / олія

Автор зобразив свого героя всемогутньою особистістю, в розкішному одязі, який ретельно та детально промальований. Така увага до деталізації характерна для майстрів Північного Відродження. А поза Наполеона нагадує позу Ісуса Вседержителя на Гентському вівтарі. Це по праву божественний правитель. Але таке возвеличення не стосувалося політичних поглядів Енгра. Політика художника не цікавила. Він був байдужий до того, хто при владі, головне, щоб він міг займатися живописом. Переживаючи бурні епохи, його турбувало хіба одне – кількість замовлень. Виключно по цій причині падіння Мюрата явилось для нього гіркою подією, бо спричинило зникнення «Сплячої неаполітанки», яка була написана Енгром для Кароліни Мюрат, і пропала безвісті. Як би там не було, саме йому ми зобов’язані першим натяком на тип особистості художника одержимого монархією.

Портрет сучасники Енгра не прийняли. Зараз це полотно перебуває в Музеї армії, який знаходиться в палаці інвалідів.

 

«Сидяча купальниця»

(«Купальниця Вальпинсона»)

1808, розмір 149х98

Полотно / олія

 

В 26 років Енгр  вперше переїхав на стажування до Італії. Там він написав «Сидячу купальницю», яку відправив в парижську Академію красних мистецтв, як звіт про своє навчання. Широкому загалу публіки вона була представлена на Всесвітній виставці в 1855 році, завдячуючи Едгару Дега, який вперше побачив її у приятеля, відомого колекціонера Едуарда Вальпинсона, по імені якого існує друга назва картини. Дега вмовив власника  виставити полотно. Як би не відстоював Енгр класичні форми в мистецтві, називаючи себе історичним живописцем, його одаліски вийшли на арену нового мистецтва. Більшість критиків відмічали творчість Огюста Енгра, як мистецтво для мистецтва, зважене, але позбавлене атмосферності, створена на основі примітивного малярства в мистецтві Сходу, де від розмальованих барельєфів залишили контур. Щоби не казали, художник зробив все, аби його одаліски зайняли місце героїв.

Це полотно не помітно для самого художника ознаменувало відхід від художніх традицій, про які заговорять пізніше. Ми бачимо оголену натурниця зі спини,  сидячу на ліжку, у якої навіть волосся прибране під косинку. Її образ практично скритий, що інтригує глядача і до тепер. Ця новинка композиційного характеру заявляє ще на одне нововведення. Є привід вважати, що воно є першим полотном ню в рамках побутового жанру.

Енгр переслідує ціль створити культ форми шляхом спрощення думки, звести завдання мистецтва до чуттєвого, безплідного споглядання матерії до льодяної байдужості перед таємницями душі. Наперекір критичним зауваженням мистецтвознавців «Купальниця Вальпинсона» гармонічна, поетична і реалістична робота майстра. Центральну вісь композиції створює оголена спина натурниці з матовою ніжною шкірою, кожен вигин тіла пластичний, повторюваний деталями драпіровки. Це територія інтимності і комфорту, тут немає крикливих кольорів і контрастів, і можна досхочу насолоджуватися красою героїні, відкритої  і незайманої одночасно.

 

«Юпітер і Фетида»

1811, розмір 327х260

Полотно / олія

Полотно написане під час перебування художника в Римі. Міфологічний сюжет із «Ілліади» Гомера передає той момент, коли німфа Фетида вмовляє могутнього Зевса(Юпітера) допомогти її сину Ахіллесу, який бере участь у Троянській війні. Зевс залишається глухим і байдужим до страждань Фетиди. Його міць непорушна.

Полотно було відправлене в Париж на Салон, але розкритиковане за «недостатнє» благородство Зевса, за неприродно витягнуту руку Німфи та занадто перехилену голову і шию.

Зараз полотно знаходиться в колекції Музею Гране в Екс-ан-Провансі.

 

«Велика одаліска»

1814, розмір 1814, 91х162

Полотно  / олія

Це відоме полотно Енгра привертало увагу глядачів відчуттям стилю, довершеною грою світла та кольору, витонченими лініями, віртуозністю, розкішшю тканин, інтимністю та звичайно шармом , який надавав картині східний антураж. Але з нею не все так просто склалося на початку. В1819 році її зняли з Салону по причині «анатомічної невідповідності»: рука занадто довга і гнучка, а в спині явно на декілька хребців більше.  Та «Велика одаліска» виглядає пропорційно і складно завдяки композиції трикутника, якої добився художник, вивернувши неприродно ногу.  Це одне з найбільш цікавих полотен Жана Енгра – воно так гармонічне і неправдоподібне одночасно. «Одаліска» писалася живописцем на замовлення. Це була Кароліна Мюрат, амбіційна молодша сестра Наполеона. Але полотно не було прийняте замовницею, і Енгр змушений був продати його одному графу.

Пізніше воно перемістилося до Парижу в Лувр.

 

 «Рафаель і Форнаріна»

1814, розмір 65х53

Полотно / олія

На полотні зображені відомий і улюблений художник Енгра Рафаель Санті з своєю коханою Маргеритою Луті, на прозвище Форнаріна, яке вона отримала від батька пекаря. Рафаель був до нестями закоханий, але достеменно не відомо чи існувала така особа взагалі. Варто відмітити  врівноважену по діагоналі світлими і темними плямами композицію, реалістичність і оригінальний підхід до майже легендарної історії.

Для створення цієї картини Енгр застосував доволі цікавий прийом – глядач бачить Форнаріну тричі: вживу на колінах у Рафаеля, на ескізі і на картині у образі мадонни в кріслі на задньому плані. Рафаель споглядає на створений ним образ на мольберті, втішаючись і роботою, і самою моделлю. Образ Рафаеля Енгр списав з автопортретів самого художника, Форнаріну написано з натурниці.

Енгр міг скільки завгодно говорити про Рафаеля, про бездоганність його рисунку. Але живопис Огюста Енгра ближче до Бронзіно чим до Рафаеля. Більше того, у свого кумира Енгр нічого не запозичив. Рафаелівська м’якість і плавність були далекі йому. Художній світ Енгра створений із металу, емалі, тканини і краси ліній.

До речі, на початку Енгр  планував створити серію картин , що мали зображати епізоди із життя Рафаеля Санті, але закінчив лише дві (друга –

« Обручення Рафаеля з племінницею кардинала Бібієни»)

Зараз «Рафаель і Форнаріна» входять в колекцію музеїв Гарварда.

 

«Обітниця Людовика ХІІІ»

1824, розмір 421х262.

Полотно / олія

 

Це вівтарний образ для церкви міста Монтобана. Король Людовик ХІІІ просить покровительства у мадонни для французького королівства. Енгр умисно вирішив обрати образ мадонни схожий до Сикстинської мадонни Рафаеля. На завершення цього полотна, художник, який жив у Флоренції, потратив чотири роки. В жовтні 1824 року він приїхав з картиною в Париж, і мав великий успіх на Салоні. Енгр прославився у всій Франції. В січні 1825 року король Карл Х нагородив його орденом Почесного легіону, а в червні того же року  він був обраний в Академію мистецтв.

 

«Мадонна перед чашею з причастям»

1841, розмір 116х84,

Полотно / олія

 

Ця картина являється прекрасним прикладом ортодоксального академізму і високого професійного рівня. Вона була замовлена Енгру майбутнім російським імператором Олександром ІІ і входила до імператорської колекції. Імператор побажав, щоб на задньому плані були зображені Святий Миколай, покровитель його батька і справа його патрон, святий Олександр Невський. Однак в Росії зустріли її холодно. Можливо через холодний стиль портрета, побудови образів, які механічно воз’єднували російську православну і європейську католицьку іконописні схеми.

Звичайно, полотно, яке написане 17 років пізніше «Обітниці Людовика ХІІІ» має без спору схожість в образах Марії, де відчувається, знову ж таки,вплив Рафаеля.

Зараз це полотно зберігається в московському музеї Пушкіна.

 

«Портрет герцогині де Брольї»

1853, розмір 121,3х90,8

Полотно / олія

Портрет замовив чоловік герцогині Альберт де Брольї. Художник працював над ним два роки. Герцогиня незадовго після завершення роботи над портретом захворіла туберкульозом і померла, залишивши на чоловіка п’ятеро синів. При житті Альберта, який двічі очолював кабінет міністрів, портрет дружини висів на стіні сімейної резиденції, задрапірований тканиною. В середині ХХ століття це полотно придбав банкір і колекціонер Роберт Леман. Сьогодні воно знаходиться в постійній експозиції Метрополітен-музею в Нью-Йорку.

Докори, які поступали на адресу Енгра у цій роботі здаються безпідставними, адже м’якість світла, томність кольорів, легка, граційна постава моделі чарують своєю природністю, як і бездоганно написані мереживо, тканини, парча крісла та прикраси.

 

«Мадам Муатесьє»

1856, розмір 120х92,1

Полотно / олія

Енгр не  мав наміру братися за цей портрет. Але зустрівши 23-річну мадам Муатесьє, яка вразила його своє красою, погодився. На створення портрету у художника пішло 12 років і за цей час декілька раз він зазнавав змін. Полотно було замовлене в 1844 році на другу річницю весілля Марі Клотільд де Фуко і багатого підприємця Сігізберта Муатесьє. На портреті мала бути ще й донька замовників, але художника дуже дратувала невсидюча маленька натурниця, тому її виключили з портрету. З часом було вибране інше плаття, адже тенденції в моді постійно змінювалися. Мадам Муатесье в розкішній сукні, велично сидячи в кріслі, дивиться на глядача. Вона повторює позу богині Аркадії на древньому настінному розписі із Геркуланума. Позаду дзеркало, в якому відображається її профіль. Енгр залишив красу цієї жінки, завдяки своєму таланту живописця. Неймовірна деталізація придає портрету фотореалістичність та свіжість. Портрет зберігається в Національній галереї в Лондоні.

 

«Джерело»

1856, розмір 163х80

Полотно / олія

Картину «Джерело» Енгр закінчив через 36 років, після того, як вона була почата у Флоренції. Йому було вже за сімдесят. Згадав про неї він не випадково – на носу була Всесвітня виставка 1855 року. Одначе, як не старався художник не зміг завершити полотно, і воно виставлялось в його майстерні, де й одразу знайшло аж п’ять покупців(за словами художника) єдиним власником «Джерела»  став граф Дюшутель, а після його смерті картина  по заповіту власника була передана в Лувр. З 1986 року вона переїхала в іменитий музей Орсе.

«Джерело» одразу викликало схвальні відгуки. Позитивно про неї говорили Теофіль Готьє, Шарль Блан, Ренуар, Сьора відмічаючи тонкощі рисунка, стійкість композиції і колористичні рішення. Французький живопис полюбляв такі лейтмотиви , але у Енгра цей знайомий сюжет зазвучав по-новому. Головним для художника було зображення самої героїні. Глек з водою і фон від довірив дописати своїм учням. У цій натхненній роботі можна знайти відголоски його же робіт. Та слідуючи власному стилю, Енгр зміг внести в роботу нові штрихи, нову гаму, до якої не вдавався раніше. Мистецтвознавці того часу захоплювалися стремлінням художника створити фігуру ідеальної краси. Теофіль Готьє писав: «Ніколи ще цнотлива нагота не являлась глядачу такою м’якою, такою юною, такою проникнутою світлом, такою повною життя. Тут ідеал прийшов через ілюзію» В домі першого власника картина «жила» серед безлічі великих кімнатних рослин і водяних квітів, німфа ще більше здавалася реальною людиною.

 

«Турецькі бані»

1862, розмір 110х110,

 полотно на дереві / олія

«Турецьку баню» Енгра визнають світовим шедевром і самою відвертою роботою художника. Деякі дослідники творчості рахують її підсумком всього створеного творчого доробку. Енгру було за 80, коли він завершив полотно. Але навіть в такому віці художник вдався до змін. Він обрав форму тондо(круглу), а відчуття об’єму досягнув за допомогою світла. У першому варіанті (продана принцу Бонапарту) вона мала прямокутну форму. Відмовившись від лінійної перспективи, він створив шедевр, як кажуть, всім шедеврам шедевр.

Вперше на публіку ця робота була виставлена лише в 1905 році на ретроспективі Енгра. Сценка з оголеними жіночими тілами, така безпосередня, спокійна, розслаблена береже красу, невтомний труд художника, приборкуючи його непростий прижиттєвий норов.

З 1911 року вона знаходиться в Луврі.

 

«Энгр буде жити і помре, слугуючи дамам», — цитата, яка була сказана одним художником напередодні смерті митця.

Валентина Костьо

 

Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.