Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/models/item.php on line 877
Субота, 12 грудня 2020 20:28

Святий Миколай не боїться ромів

Додала
Святий Миколай не боїться ромів Святий Миколай не боїться ромів Використане фото з інтернет-мережі

Ой, а що це ти намалювала? спитала Ровзанку всюдисуща однокласниця Альона.

Ровзанка, семирічна ромка, вміла гарно малювати і тому подругам завжди було цікаво подивитися на її новий витвір.

 Принцесу з трояндою в руці, відказала Ровзанка.

У тебе троянда голубого кольору, а таких не буває, сказала Альона.

Голуба троянда буває, - спокійно відказала Ровзанка. Мій брат Діма бачив у Києві в магазині. Він там на заробітках.

Насправді у Ровзанки не вистачало фломастерів усіх кольорів. Червоний давно скінчився, а на нові не вистачало грошей. Тому й троянда мала голубий колір.

А зараз перевіримо, сказала Альона і підійшла до Іринки, яка сиділа за першою партою. Іра,  можеш подивитися на телефоні, чи є на світі голуба троянда?

У Іри був найкрутіший і найшвидший телефон, але вона цим ніколи не хизувалася.    Вона швидко набрала на екрані “голуба троянда” і зразу знайшла відповідь.

Так, є. Японці виростили. А навіщо це тобі?

Але відповіді так і не дочекалася, тому що Альона відразу втратила інтерес і до малюнка, і до Ровзанки, тому вибігла з класу.

А ромка  подумала, що скоро свято Миколая і   добре було б, якби вона у подарунок отримала набір фломастерів. Тоді вона могла б малювати всіма кольорами.  Але при згадці про свято їй раптом стало сумно і вона  вийшла у коридор.

У шкільному коридорі метушня. Діти усі на  перерві. Ровзанка вийшла, але не на перерву, а аби її хтось потішив. По її червоних щоках покотилися сльози. Вона встала біля вікна. За нею вийшла й Іринка.

Ровзанко, ходімо на двір гратися. – запропонувала вона.

Не хочу. – крізь слози відповіла  ромка.

А чого ти ревеш? У тебе такі гарні малюнки. – питала Іринка.

Скоро Миколай…

А я теж чекаю – від радості ровесниця перебила свою співрозмовницю. – вибач, ти щось говорила…

Миколай мені подарунок не подарить. – зізналася Ровзанка.

Чому? – цікавилася подруга.

Однокласники в класі говорили, що Миколай у табір не прийде, бо боїться циган. – пояснила мала ромка.

Добре, що я не циганка. – зітхнула  співрозмовниця.

От я і плачу…

А ти іди додому і спитай у своєї мамки. – порадила, подумавши, подруга.

А мамка буде знати?

Вона доросла, а дорослі знають усе.

І Ровзанка після школи поспішила додому.

Мамочко, а Миколай мені подарунок принесе? – питала Ровзанка, коли увійшла в дім.

Звісно ж, що принесе. – відповіла мати. – а чому ти думаєш, що не принесе?

У класі однокласники говорили, що Миколай у табір не прийде, бо боїться циган.

Твої однокласники не знають нічого. Ти знаєш, що Миколай помічник нашого Бога, а Він любить усіх і циган, і ґаджьовах, і усіх. Миколай прийде у наш табір і подарить усім нашим діткам подарунки.

Ровзанці аж легше стало на душі.

Мамко, а чому ще Діма не приїхав? Він казав, що буде на Миколая.

Він скоро приїде, дітинко, відказала мама. Може, запізнився на автобус, а подзвонити не може, бо телефон у нього сів.

Мамко, а що мені принесе святий Миколай?

А про себе подумала: “Фломастери!”

Я думаю, щось дуже смачне, відказала мама. Може велику шоколадку.

У Ровзанки стислося серце. Шоколадку вона бачила в маминій сумці і сумніви знову обступили її. Може святий Миколай і справді обмине ромський табір, а мама приготувала шоколадку ніби подарунок від Миколая? Щоб її не засмучувати.

 Прийде чи не прийде Миколай? З таким непевним настроєм    Ровзанка  почала все таки готуватися до зустрічі з святим:  почистила свої туфельки і поставила біля вікна, написала віршика для святого дядька. Також її мамка допомогла їй напекти солодке  печиво, зварили разом компот з сушених яблук  і поставили на підвіконник. Дівчинка лягла спати...

Ровзанко, вставай! – пробудив її чоловічий голос опівночі.

І вона відразу здогадалася хто це!

Святий Миколайчику, це ви?

Звісно ж, що я… – підтвердив здогади дівчинки святий дядько.

Обличчя його сяяло  і одяг не поступався сяйву.

Скажи мені, будь добра, а чому ти ридала сьогодні? – допитувався Миколай.

Мені однокласники говорили, що ви у циганський табір не прийдете, бо боїтеся наших циган. – і похилила голову дівчинка від сорому.

Не соромся, будь добра, адже це не ти говорила, а твої друзі і нехай вони соромляться. Знай, я нікого не боюся, а діток люблю усіх однаково. А крім того придивися зовні я виглядаю так само, як ром.

На обличчі дівчинки відбилися і подив, і радість, і цікавість. Вона раптом побачила, що шкіра у Миколая має темний, оливковий колір.

Я народився і виріс на півдні, у грецькому містечку, а там і мої батьки, і мої сусіди були такі самі смагляві, як і ти. То чому б я мав обминати ромський табір?

А я тобі віршика приготувала! - раптом згадала  Ровзанка Я сама склала!

Справді? Розкажи.

І  вона розповіла віршик.

Дякую, Ровзанко. А зараз подарунок…– і Миколай дістав з червоного свого мішка коробку, обгорнуту блискучим папером. Тут є тобі 24 фломастери. Адже ти мрієш стати художником? І альбом, і зимова шапка, а в неї я поставив срібний хрестик для тебе. А ще тут лялька Барбі, і цей великий мішечок з цукерками.  Все це я поставлю за тумбочку в сусідній кімнаті, а вранці ти забереш...

А зараз вибач мені та я мушу іти далі, бо інші дітки в таборі теж на мене чекають.

Дякую, Миколайчику!

Засинаючи, Ровзанка згадала слова своєї матері, яка їй говорила: «Ти знаєш, що Миколай помічник нашого Бога, а Він любить усіх і циган, і ґаджьовах, і усіх. Миколай прийде у наш табір і подарить усім нашим діткам подарунки».

Уранці дівчинку розбудив веселий гамір, який доносився з  сусідньої кімнати. Там сиділи й розмоляли мама і братик Діма!

Ровзанко я поздоровляю тебе з Миколаєм, - вигукнув Діма. Він добирався з Києва цілу ніч і приїхав щойно першим вранішним автобусом. Посмішка у братика була любляча, але трохи лукава. Мабуть, уночі святий Миколай тобі щось приніс. Як ти думаєш, що?

Митрику, серйозно відказала Ровзанка.  - Уночі мені приснилося, що до мене прийшов Миколай і подарував мені…(дівчинка почала загинати на пальцях) 24 фломастери раз, ляльку Барбі два, альбом  для розмальовок “Пан Коцький” три, великий мішок цукерок - чотири, зимову шапочку пять, срібний хрестик із ланцюжком шість…

Ровзанка помітила як лукава посмішка Діми з кожним словом перетворювалася на здивовану й навіть розгублену. Мама замовкла і слухала з відкритим ротом!

Не може бути! Звідки ти це знаєш? І про Барбі, і навіть про хрестик! вражено вигукнув брат.

Миколай сказав, що подарунки поставив за он тією тумбочкою в коробці!

Ровзанка метнулася до вказаного місця і виклала на стіл все-все-все. Ще й срібний хрестик у шапці!

А ще у нього лице таке, як і у нас смагляве. Миколай не боїться ромів, він любить нас!

Микола Бурмек-Дюрі


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/item.php on line 248
Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Більше постів в категорії « Перше кохання. Гімназія