Але це фантастика, це знаменита повість братів А і Б Стругацьких, а тут ми маємо дійсність, в якій реально адресуємо свої прохання не вигаданій машині, а знаному з дитинства святому Миколаю.  Я не напишу Тобі, святий Миколаю, свій великий-великий список усіх потреб (брешу: список зовсім короткий, і з кожним роком він стає скромнішим). Я не буду його Тобі озвучувати, бо Ти й сам усе знаєш. Але хотів би замовити слово за Твого скромного тезку Миколу Миколайовича. Він дуже працьовитий, він письменник, який написав і видав шість талановитих книжок, а ще є чималий запас в рукописах. Тим не менше це не приносить йому найменшого багатства (як і кожному українському письменникові), його життя супроводжує безробіття і безгрошів’я. Втім, Тобі краще знати, що йому зараз потрібно. І, до речі, він написав про Тебе казку, яка вийшла у його недавній книзі «Циган і три срібні монети». Передаю казку для публікації письменниці й господарці сайту «Виноградівські вогні» Світлані Кедик, щоб і Ти і всі бажаючі могли її прочитати.

Думаю, Тобі сподобається:

Ой, а що це ти намалювала? – спитала Ровзанку всюдисуща однокласниця Альона.

Ровзанка, семирічна ромка, вміла гарно малювати і тому подругам завжди було цікаво подивитися на її новий витвір.

–  Принцесу з трояндою в руці, – відказала Ровзанка.

– У тебе троянда голубого кольору, а таких не буває, – сказала Альона.

Голуба троянда буває, - спокійно відказала Ровзанка. – Мій брат Діма бачив у Києві в магазині. Він там на заробітках.

Насправді у Ровзанки не вистачало фломастерів усіх кольорів. Червоний давно скінчився, а на нові не вистачало грошей. Тому й троянда мала голубий колір. Продовжити читати