Відразу кажу, що просити мир у всьому світі і нагодувати голодних не буду, бо про це уже багатократно наголошували усі дівчата на конкурсах краси, безневинно кліпаючи густими віями. Погодься - колись потрібно почати думати і про себе. Тому попереджаю перед прочитанням: не сердися. А краще – випий.
Тепер, коли ти випив, мушу насамперед зізнатися, що цього року поводилася вкрай погано. Визнаю це, як і факт, що найстрашнішими заняттями для мене завжди було запихування одіяла в підодіяльник та вишивання різдвяних чобітків бісером. Останнє сниться мені ночами в кошмарах, так як моя скромна персона ненавидить хендмейд, хоч ним і захоплюється. До речі, таке буває у мене і з людьми, тому приходиться вдаватися інколи до вкрай витончених ходів. Але зараз я не про це.
Так от. Виходячи з попереднього зізнання та дитячого набутого досвіду, здогадуюся, що цього року неодмінно отримаю від тебе на новій пошті ціпок. А тому, з метою економії твого часу та підвищення ККД, пропоную вибрати тобі один із поданих нижче видів. Так як після тридцяти уже перестаєш плакати над ціпком на підвіконні, а починаєш задумуватися над тим, яку користь він може принести – подаю неповний список тих видів, які прийшли мені в голову:
1) Ціпок-квадропод з малою базою.
Використовується на перших стадіях реабілітації після переломів старих шаблонів і тріщин у світогляді. Перевагами є те, що має стійку опору, а мала база поміщається на сходинці – що є хорошим варіантом для кар'єрного підйому. 10 рівнів регулювання забезпечують можливість підібрати оптимальну висоту для самоспостереження, що дуже зручно для безкінечних нудних рефлексій.
2) Ціпок-бита.
Призначений для відбивання негативних емоцій та негативних людей. Використовується в дорослих іграх, але не має жодного стосунку до тих дорослих ігор, про які ти подумав. Відіграє суто заспокійливу функцію без будь-якої хімії. Практично гомеопатичний засіб, особливо якщо намастити його відваром валеріани і ромашки. Відпускається в аптеках без рецепту і зайвих запитань.
3) Легкоатлетична жердина.
Снаряд для стрибків через голову. Ну тут усе зрозуміло. Так як британські вчені довели, що людина використовує не всі потенційні можливості свого мозку – даний вид допоможе перевершити себе, щоправда не без тренувань і зусиль, але це уже інша історія про іншу палицю.
4) Бумеранг.
Чим більше віддаєш – тим більше отримуєш. Знаю, на мене це не схоже, але тут я маю на увазі любов. Бо кращої кидальної зброї, яка завжди повертається – годі уявити. Головне – дивитися, коли очікуєш, у вірну сторону, бо при раптовому потиличному ударі різко збільшуються шанси черепно-мозкових та інших травм. У найгіршому – виникає ризик втратити голову.
5) Кіл головний.
Цікавить конкретно покращений девайс, бо всупереч поширеній думці про забивання, даний підвид включений до категорії літальних апаратів. Вільно перелітає з однієї голови в іншу, маючи високі турбулентні властивості та необмежений термін придатності. Засідає глибоко і надовго.
6) Палиця-копачка.
Призначена для примітивного самокопання. Грубий архаїчний інструмент, проте досі дієвий. Важливо придбати нову, а не б/у.
7) Важіль.
Архімедова суперсила, за допомогою якої можливо перевернути всю Землю. Зазвичай продається у комплекті з точкою опори. У бракованих заводських копіях остання може бути відсутньою, тому прийдеться шукати її самостійно. Це можуть бути чиїсь вуха, руки, або чиясь стабільна присутність – підійде навіть дратуюча.
8) Скіпетр оздоблений.
Так як під Новий рік і Різдво панує нав'язлива традиція дарувати подарунки - планую подарувати кілька таких екземплярів випадковим перехожим, які ходять містом з пафосним виразом обличчя, що означає як мінімум близьку спорідненість із царським родом, змішану з відчуттям солодкої влади та особистої переваги над простим людом. Обіцяю при цьому надати їм усну інструкцію та допомогти вставити скіпетр у потрібне місце. В праву руку, маю на увазі.
9) Альпеншток.
Інструмент для сходження на льодовики крижаної байдужості. Допомагає не послизнутися на бездушному цинізмі і зачепитися за гладку поверхню холодного тону в діалозі – а отже не зупинитися – а отже не замерзнути в цьому світі.
Тепер, коли ми розібралися з моєю поганою стороною, можу перейти власне до... менш поганої. Тут прохання знову розгалужуються, на матеріальні і нематеріальні. Вибач, багато накопилося. Почнемо з нематеріальних.
Останнім часом я задумуюся над деякими риторичними питаннями. Наприклад, одне з них наполовину лежить у площині високої філософської мудрості індіанців (тих, що придумали ритуал Нахуа): де та тонка межа між "ніколи не здавайся" і "якщо кінь здох – злізь"? Багато помилок відбувається у нашому житті, допоки ми пишемо свій особистий реквієм за мертвим конем, і не допомагає нам ні системно-векторна психологія, ні закривання рота чи гештальтів, ні сувора мамина мудрість "Тобі би корову. А краще дві." Хоча, скажу тобі, Миколаю, що корова беззаперечно принесла би куди більше користі, ніж дохлий кінь. А все ж - ім'я того жеребця – "ніколи не здавайся" – тож питання залишається постійно відкритим. Допоможи вирішити цю дилему - і я розкажу, хто із моїх близьких знайомих бездоганно імітує чесноти та обводить інших навколо пальця своїм узурпуючим добром.
Ще питання – як відключити сповіщення у внутрішньому діалозі? Клянуся - не маю до цього чату ніякого відношення, а спливаючі повідомлення у голові страшенно дратують, особливо у найневідповідний час. Ці постійні блаблабла із собою сильно вимотують і забирають купу енергії, яку я могла би потратити на хендмейд, якби любила ним займатися.
І наостанок про матеріальне, тобто кокоси. Не дивлячись на те, як багато я натворила за цей рік - бачить всесвіт – я старалася робити і добро: один раз погодувала бездомного пса бутербродом, систематично пропускала власні коментарі через фільтр обсценної лексики, шість разів за рік промовчала там, де треба було... а ні, п'ять... і навіть не збиралася з відьмами цього року на щорічний шабаш із-за карантину. То ж, так як я прочитала про чудодійні якості кокосу і його безцінний вплив на весь організм, з нетерпінням чекаю на виконання мого єдиного матеріального бажання: хочу два кокоси. Соковиті, апетитні і абсолютно однакові. Якщо ніяк не вдасться з цим розібратися - тоді, як крайній варіант – ящик баунті.
А, і ще принеси сніг, щоб я могла нарешті покататися на лижах.
З нетерпінням чекаю вечора вісімнадцятого.
Здена, 33 рочки
