Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/models/item.php on line 877
Субота, 12 грудня 2020 21:03

300 000 $, щира дівчинка та Грудневі побажання (Миколаю)

Додала
Світланка Світланка

«Привіт, Миколаю, я з певністю можу сказати, що була чесною з собою, своїм чоловіком та родиною. Часом сердилась через дрібниці, як от неприбрану кімнату доні, чи закинуті чоловіком шкарпетки на підлозі, або ж обгорілу сковорідку від маминих голубців… проте…»

– Ага, впіймав. Листа Миколаю пишеш! – сміється.

– Чого регочеш, – присоромлено відповідаю, – так пишу. Ну і що. Я ще маленька… І ти напиши. Може це тебе трішки втішить.

З моїми словами  його усмішка зникла. Засмучено глянув на метушню, що здійняла галас далеко за межі людського сприйняття, було пожалів себе, зовсім трішки й подумав: «Буде, як буде».

«Раніше, Я був тим відрізком часу, коли люди малювали мрії на люстерках, а дітки загадували бажання заповітними митями, аби в чергове поринути у казку,  – думав Грудень,  – сьогодні ж мене зацицькують негулянням по дворах і двориках. Певно відсутність снігу дається взнаки…»

Сів скраєчку мого підвіконня, подивився в засвічене лампою люстерко, так і заснув. Часом хотілось розбудити його, розпорошити спогади білою заметіллю зі свого дитинства, коли ми (я та сусідські дітлахи) малими, витягували з сараю санчата, вимащували свічкою, аби краще ковзались, зв’язували у «паровоз» і гнали з гірки як найшвидше. Дзенькіт дитячого сміху надвечір залітав до хати (кожен до своєї), впрілі, червонощокі, вимиті снігом та вищипані морозом ласували маминими смаколиками, ніжились в родинних обіймах довгими зимовими вечорами… так і засинали – під сопілку чарівної буденності дитинства. Новий день радував кожного по-своєму, а надто, коли Грудень  відраховував за десяте число і мить чарівності ставала ближчою. Та й зрештою,  у нас із Груднем було одне бажання на двох. Мама вже давно відіслала  нашого листа Миколаю, він його певно, прочитав і вже готує подарунок. А я буду чекати, спати не ляжу, бо дуже хочу з стареньким познайомитись, хочу посидіти на його колінах, потягати за сиву бороду та прошепотіти на вушко щось… щось дуже важливе. Миколай завжди знав чого я найдужче хочу. Не завжди йому вдавалось втілити мої бажання, але завжди залишав для мене послання. Його слова надихали й запевняли в тому, що для мене важливіше за все на світі – бути щирою дівчинкою. А грудень, як завжди, просив тільки повно-повно снігу та щемкого морозу…

«Привіт, Миколаю, я з певністю можу сказати, що була чесною з собою, своїм чоловіком та родиною. Часом сердилась через дрібниці, як от неприбрану кімнату доні, чи закинуті чоловіком шкарпетки на підлозі, або ж обгорілу сковорідку від маминих голубців… проте, я була щирою, навіть у своїй маленькій побутовій злості. Ти ж сам казав: «Для тебе важливіше за все бути щирою дівчинкою». От я і намагаюся у всьому бути щирою, Миколаю. Навіть у думках, що висловлюю у своїх книгах. Знаєш, по-всякому буває, хтось мою щирість геть не сприймає, хтось її боїться, хтось обурюється. Та незважаючи на всі дрібні життєві казуси, я залишаюсь щирою дівчинкою та чесною жінкою з собою. Дивні філософські думки, певно, з твоєї подачі, дарують мені миті спокою та вдовольняють моє дитяче бажання: посидіти  у тебе на колінах: в дитинстві замість своїх ти мені підсовував коліна батька, впродовж останніх 20-ти років – коліна мого чоловіка. Нічого, мені подобається підміна – я щаслива. Тому, підтримуючи традицію пишемо лист 2020. Грудень просить  зимової погоди: снігу, холодного вітру, щипучого морозу, заметілі… ну все таке; а я малюю для тебе сонечко на чистому аркуші паперу, залишаю на підвіконні  смаколики, аби ти попоїв з дороги і зовсім, ну зовсім недивне  бажання: квиток на політ у космос ( 300 000  $ )…»

– І ти це серйозно!? –  вигукнув Грудень.

– А що, ну принаймні, я чесна з собою :)

Не йму віри, куди все поділося? Де зникла та дитяча безпосередність і свята віра в казку? Власне, це з погляду дорослої людини казка, а тоді – це була реальність в якій жила, справжність з непідкупною довірою до оповідок про Святого Миколая, про Ісуса, який має народитись в Віфлеємі… і зоря запалиться на небі ясно-ясно, аби впродовж року освічувати шлях діточкам.  І вже, коли тобі майже сорок, раптом усвідомлюєш особисту життєву закономірність – я буду чекати… Навіть тоді, коли головною героїнею моєї казки стала доня; навіть тоді, коли доня раптом виросла; навіть тоді, коли життя намалює ще кілька десятків літ… я завжди буду чекати на послання від Миколая. Наше з ним листування дуже особиста річ, певно як і у всіх дітей (малих чи дорослих).

«Знаєш, Миколаю, зроби для мене подарунок – здійсни бажання  тих, які щиро в тебе вірять».

Твоя Світланка

(адреса та сама)


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/item.php on line 248
Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.