Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/models/item.php on line 877
Четвер, 14 січня 2021 21:10

...щоб позбутися страху перед невідомим

Додала
...щоб позбутися страху перед невідомим ...щоб позбутися страху перед невідомим

«Ми, люди, завжди послуговуємося оповідками, щоб позбутися страху перед невідомим.»

Не сказати, що Кен Лю – це ЛЮбов з першого оповідання – означало б кривити душею. Хоча про що це я, якою душею? Тим, що від неї лишилося, адже особисто для мене читати цю збірку означало систематично відчувати удари кувалдою по оголених нервах. У процесі не перестаєш дивуватися, як наче такими нехитрими прийомами вкупі з вибором досить традиційних тем і проторених місцями ситуацій письменник прямо і грубо впливає на відповідні емоції у читача, натискаючи безпомилково на правильні внутрішні кнопки, ніби наперед вгадуючи реакцію. Він демонстративно розмахує незручною правдою, наче стягом перед натовпом, адже «істина – не делікатна матерія, і їй не шкодять сумніви у її природі – вона помирає лише тоді, коли правдиві історії залишаються нерозказаними». І автор розказує ці історії відверто маніпулятивно, при читанні відчувається емоційний тиск, викликаний подекуди примітивними, але воістину дієвими методами.

І хоча суть у тому, що «пізнання добра і зла насправді перетворилося на пізнання скорботи», і скорбота ця, вкупі із сумною меланхолією, виривається зі сторінок, заливаючи вас, мов повінь, – шок занадто сильний, щоб прийти до тями і просто так вибратися з неї. Вітаю, тепер ви знаходитеся у стані mono no avare (з приміток: «естетичний принцип, характерний для японської культури... Базується на усвідомленні мінливості і швидкоплинності об'єктів матеріального світу, що переходить у тихий смуток або тугу, які в свою чергу трансформуються у більш глибоку печаль від розуміння, що такий стан речей і є реаліями життя.»)

При тому, що питання у кожному з оповідань поставлені гостро, а вибір тем вражає відвертістю і доведений до катарсису – Лю не зупиняється на такому рівні напруги, ніби інтуїтивно відчуваючи, що і цього буде замало, тому змальовує кожну історію потужними штрихами, не залишаючи читачам ніякого вибору, окрім як повірити і пройнятися. Здається, що з кожною історією, автор перебуває у пошуках «ідеальної книги, не спотвореної читачами», намагаючись нав'язати відчувати і трактувати тільки так, як він задумав, і не інакше.

Загалом передчуття читання було схоже на фразу японського хірурга «butong, butong» («це не боляче») – перед тим, коли він різав по живому полонених, які знаходилися при свідомості. Так і полонений читач «купляється» на це заспокоєння, що читатиме фантастичні оповідання, прикрашені милою фігуркою оригамі на обкладинці, не підозрюючи, що лягає під нейроскальпель автора, який копирсатиметься у ньому і при тому «забуде» ввести анестезію.

Сама фантастика тут виступає лише одним із фонів, на тлі якого розгортаються соціальні проблеми різних масштабів: від сімейного осередку до міжнаціональних конфліктів. До речі, уся збірка – суміш різних відгалужень жанру: фентезі, наукова фантастика, альтернативна історія, філософська фантастика та соціально-критична, авторські казки, магічний реалізм та навіть кіберпанк... Слід ще додати, що автор запропонував новий термін піджанру – сілкпанк (альтернативний світ з нахилом у східно-азійську культуру), який найбільш точно відображає жанрову основу усіх оповідань.

Не дивлячись на наявність жорстоких сцен, що сиплються мов із рогу достатку, книжка написана поетично-піднесеною мовою, багатою на символи і метафори, а також наповнена специфічною східною філософією, яка читається як безпосередньо, так і між рядків.

«Існує тисячі способів висловити будь-що... Наша мова сповнена нюансами і податливою витонченістю, кожне речення немов окремий вірш. Мова згортається у собі, невимовлені слова не менш значущі, ніж сказані, контекст у контексті, шар за шаром...»

Захоплення автора минулою історією Китаю і Японії наклало сильний відбиток на більшість творів. Проте він не подає її ідеалізовано (хоча вона і просякнута місцями героїчним романтизмом), а відкриває її перед нами разом з усіма темними плямами, не моралізуючи і не стаючи на якусь із сторін. В основному викидаючи в очі такі нестерпні факти, які хочеться відразу забути, бо часто "...натовп – це стадо овець, яке перетворюється на вовчу зграю, оскільки вони вважають, що служать благородній справі". Та Лю не дає собі право засуджувати, бо "засуджувати - це розкіш, яку могли собі дозволити лише ті, для кого не йшлося про виживання". В оповіданні "Mono no avare" він захоплюється Японською культурою, ідеалізуючи її громадян; в іншому (що більш логічно для китайця), розповідає про звірства та жорстокі експерименти японського Загону 731, вчинені з китайськими полоненими. Але ні в одному місці не дає ані натяком зрозуміти, як сам до проблеми відноситься.

Відомо, що для народів Азії важливим є зв'язок із минулими поколіннями та історією свого народу. Саме тому не тільки минуле, але і сама людська пам'ять є одним із ключових моментів збірки: «Пам'ять – ніщо інше як відтворення, дорогоцінне саме тому, що одночасно і грандіозніше, і коротше за оригінал" – говорить автор через думки героя з «Ілюстрованої книги з порівняльного пізнання для просунутих читачів», одного з найпоетичніших оповідань. Чого варті тільки слова: «Ось так наші спогади спресовуються у блискуче коштовне каміння, яке згодом втискається в обмежений простір нашого розуму. Подія стає мнемонічним прийомом, розмова зводиться до однієї фрази, день дистилюється у швидкоплинне відчуття радості.» Пам'ять стає такою дорогоцінною, що в оповіданні «Симулякр» головний герой вдається до створення анімованої проєкції своєї семилітньої доньки, щоб зберегти для себе ту частину минулого, яка є зручною і приємною. Але "бажання заморозити реальність – це бажання уникнути реальності". Коли відбитки живих людей стають важливішими за них самих – це неминуче веде до відчуження між близькими. Хоча, можливо, навпаки: відчуження між близькими веде до того, що їх симуляції важливіші за реальних.

Червона нитка недосконалої людської пам'яті протягується і крізь однойменне назві книги оповідання, просякнуте драматичною ніжністю почуття вини. Цей невеликий на перший погляд твір насправді містить багато вимірів усередині, – в принципі, як і всі інші оповідання письменника. Інколи здається, що кожне з них подібне до оригамі: його можна розгорнути і згорнути знову по старих згинах, але тільки дихання автора наділяє їх магічною силою, як і подих життя матері, яка оживляє паперові іграшки. До болі сентиментальна і символічна мініатюра Лю навряд чи зможе лишити когось байдужим, не дарма вона отримала багато престижних нагород. «Паперовий звіринець» нагадує і закарбовує навічно в душі прості, але важливі речі про те, що тільки присутність і любов найдорожчої людини вдихає магію у все навколо, яка полишає нас разом із нею. І коли вона щезає – ми починаємо звинувачувати у цьому недосконалу пам'ять, яка інтерпретує, а не фіксує, приписуючи дитячим спогадам чари, яких не було, і забуваючи, що насправді реальність таки містить магію. Магію, яку ми, бажаючи бути схожими на інших, виловлюємо на старих місцях і закриваємо в коробці, обмотуючи скотчем і відносячи у найвіддаленіший куток, видираючи із себе усвідомлення, що «Інколи світ є непоганим місцем, і довкола не лише темрява і заперечення».

Символічна нитка пам'яті уривається автором аж в останньому оповіданні («Людина, яка поклала край історії: документальна стрічка»), що опирається на дуже вдале фантастичне і водночас філософське допущення про те, що кожен момент минулого можна побачити тільки один раз, після чого він назавжди видаляється із Всесвіту:

«Але минуле споживається по мірі того, як ви його бачите... Якщо ви дивитесь, але лишаєтесь неуважними і щось пропускаєте, то не можете сповільнитись, повернутися назад, щоб знову вловити цей момент. Цей момент стирається зі Всесвіту назавжди... кожну мить минулого ми в змозі побачити лише один-єдиний раз.»

Так тканина історії, будучи обмеженим ресурсом, починає вкриватися дірками, поволі зникаючи і залишаючись тільки у пам'яті спостерігача. А якщо свідчення очевидця неможливо відділити від самого очевидця – виникає відомий ефект із квантового світу, коли спостерігач впливає на те, що спостерігає. Спотворення історії, погляд на неї з різних сторін і бажання головного героя якомога правдивіше відтворити правду словами очевидців, які відправляються у минуле – створює напружений конфлікт, який не в силах розв'язати ні перекрикування політиків по різні сторони кордону, ні роздуми про етичні питання: до прикладу, чи морально користуватися досягненнями медицини, які здобулися шляхом жорстоких експериментів над живими людьми. Тому тут відбувається балансування на межі демагогії і логіки, вкупі зі здоровим глуздом. Для письменника ці питання залишаються нерозв'язними впринципі.

Ще одним цікавим фактом в останньому оповіданні є християнсько-конфуціанський підхід до прощення, коли за умови щирого каяття за жорстокі вчинки в минулому, винні можуть заслуговувати пробачення. Для мене це було трохи несподівано, як для китайського автора. (Хоча здалося, що сам письменник з таким підходом не погоджується, будучи прихильником більше буддистської філософії.) Також деякі кліше і певна наївність ситуацій окремих оповідань можуть свідчити про те, що сам автор, як син емігрантів із Китаю, більшість свого свідомого життя прожив в Америці, що не могло на нього не вплинути. Проте все це компенсується багатьма вдалими ідеями, глибоким символізмом та поетичним багатством мови.

То у чому полягає таємниця стилю автора, коли він огортає тебе, як читача, чимось особливим і невидимим, викликаючи дивні змішані почуття? Напевно «Увесь секрет у балансі смаків. Китайці знають, що все довкола одночасно солодке, кисле, гірке, гостре, солоне, мала та м'яке...»

Тому відсуньте подалі цинізм, бо те, що ви тут прочитаєте – буде жорстоке і прекрасне водночас)

P. S. Щиро дякую видавництву BOOKCHEF та Євгену Шириносу за подарований екземпляр книги.

І окремо ще раз Євгену за чудовий переклад)

Здена Тесличко


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/item.php on line 248
Здена Бобош

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.