Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/models/item.php on line 877
Вівторок, 23 березня 2021 21:12

Мальований глечик

Додала
Мальований глечик Мальований глечик

… А квіти на глечику, певно, святі.

В. К.

 

Мальований глечик

Мальований глечик в руках,

як тіло святого,мовчить.

До долі людської звика,

вогнем поневолена мить.

Нехай у старім черепку,

як волі, так сили нема,

в квітковозагнутім вінку

похований недарма.

Налийте у нього, звільніть

ви душу його від терзань.

У саван святий загорніть,

і в ньому народиться рань.

Просвіток, що з давніх-давен

і силу, і волю дає.

І зав’язь проткнеться із вен,

в чужому озветься своє.

Мовчить розмальований глек,

як тіло святого в руках.

У край чорно-білих лелек

його повертається прах.

 

Душа у глині

Посеред світу, за гончарним кругом

сиділа вдумливо моя душа.

Зі мною радилась, як з добрим другом,

крутнувши колесо – не поспішай.

Ось я готуюся цю глину взяти,

перемісити, добре потовкти.

На цьому крузі можу я створити

звичайний глечик. На бо́ки всікти

орнамент долі, а ти зможеш пити

із нього щастя і любов живу.

Тебе ніщо, ніщо у цьому світі

не полонить у мовчазну журбу.

А я сказала, якщо він чарівний,

то поселися, о душа, ти в нім!

Чи проспівають понад ранок півні,

чи прогримить у яснім небі грім,

я буду знати, що жива допоки,

є оце небо, люди       земля.

Душа зітхнула й мені у руки

свій глечик повний щиро подала.

 

У старій хатинці гончаря

А на столі лиш глеки й короваї

на рушниках розгорнутих старих,

і скатертина з півнями торкає

стару підлогу. Грають у дворі

старі музики пісню веселеньку,

і дітвора витоптує стежки.

Дідусь гончарить тихо помаленьку,

Щоб вийшов глечик з доброї руки.

Пашіє глина в черепку, рудіє,

сміється про́різзю високий коровай.

Старе вікно проміння сонця сіє

в маленький простір, у затишний рай.

Вже сіли всі до столу й помолились,

рід гончарів ззивається з усюд.

Святі горшки і справді не ліпили,

творити їх навчився простий люд.

 

Глиняний півник

Чи заграє мій глиняний півник?

Хай заграє свистулька моя,

бо торкався він рук гончарівни,

бо душа в нього, бачте, своя.

Та душа так уміє співати!

Як вона та й уміє цвісти!

У краю, де малечі багато,

чудо глиняне – свято завжди.

 

Балада про горнятка

Дубовий стіл перед очима,

Миски́, полу́миски і глек,

макітра, повна калачами,

і гість – високородний грек.

Купець заїхав роздивитись

та пізнавати інший світ.

Родина встала помолотись,

щоб відвернути коло бід.

До столу грека запросили,

із глека наливають квас.

Усі відпили й поїли,

здавалося – усе гаразд.

А гість горня крутнув рукою,

із нього пити не хотів,

Хитнув квапливо головою,

на лавку, бачте, пересів.

Господарі зніяковіли

і запитали, що не так

Мене ви в гості запросили,

а на горняткові є знак –

воно без вуха й надбите.

Це до біди нас приведе.

Я подарую златом лите

міцне, впаде – не пропаде.

Ми красно дякуємо пану, –

господар встав і відповів, –

та вам перечити я стану,

горнятка ці не я ліпив.

Дитячі їх створили руки,

і викинути мені гріх.

Вони –  то щастя запорука,

наш оберіг…

 

Пам’ять у порцеляні

Небесного краю цвіт

на вазочці з порцеляни.

Мій друже знайомий, привіт!

Можливо, у вічі ти глянеш.

В оточенні добрих надій

ти рухаєшся тротуаром,

а спокій розстелений мій

розтоптаний автокаром.

Злетіли у вись сліди –

метелики з порцеляни,

і межі добра й біди –  

що стіни розбитоцегляні.

І вбиті кістки дерев

у глині спікаються в пору.

Москі́тку в очах дере

Стернина, задерта вгору.

І лиже вогонь сліди,

начеркані у нестямі.

Мій друже знайомий, прийди

відбитками зримими плями.

Поливом, що прикипів,

зарубком, що вкарбувався,

щоб згуснув у крові наспів

і дихати ти намагався

крізь себе. Віддай мені

відбитки твоїх ілюзій,

що ніби стежки земні

в багряній завжди пилюці.

А я уступлю у слід

і в коло оптичне гляну,

там гнутий колючий дріт

зелом по ногах потягне.

Краплинки роси впадуть,

і цвіт спалахне божевіллям.

Короткі хвилини помруть,

як спалахи ніжні весілля.

На чистий папір заповіт

вкарбований філігранно.

….Небесного краю цвіт

Жувіє у тлі порцеляни.

 

Опішня

Гончарний круг, вода і глина,

і руки майстра-гончаря.

Опішня – славою цілинна,

сакральний образ вівтаря…

 

На глечику

На глечику мальовка-квіти,

орнамент смужкою, птахи…

Гончар працює, будуть пити

з рудого глека дітлахи

і сонце, і радість, щастя й віру,

любов, красу, життя, як мед…

 

Везли гончарі

Збирали в дорогу торбину лляну,

клали у віз, вирушали в дорогу.

Везли гончарі надію і пісню́

й говорили про Бога.

Бились колеса об груди й каміння,

дерев’яні обручі скрипіли.

Весна чи літо,чи пора осіння

із глини ліпили, ліпили.

Уся родина, сусіди, браття,

Село, округа чередою днів.

А потім вірили, що багаття

з глини випалює біль і гнів.

Так вопієнна, неіскушена

з’являлася на цій землі

із землі посудина безіменна,

із землі…

Гончарі берегли надію

співали козацької навсебіч…

Земля радіє, земля радіє

в переплеті́нні сторіч.

 

 

У грудці глини

У грудці глини моя доля твердне,

гончар із неї глечика створив.

Із його міццю я стаю безсмертна,

крихка і вічна, хто б не говорив.

Той завжди повний нехай буде дивом,

життям і плодом, на столі, в печі.

Я в його душу зазирну пестливо,

на його денці залишу ключі

від свого щастя. Нехай буде людям

завжди удосталь моїх добрих справ.

Нехай земля і небо не осудять,

що таку долю Бог мені послав.

 

 

Валентина Костьо

червень 2017р.

Національний заповідник

українського гончарства в Опішному.

Учасниця Е-літної академії гончарства,

сесія 2017 рік, Опішня

Анатомія глека - читати

Черепки - читати

 

 

 


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/item.php on line 248
Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Більше постів в категорії « Анатомія глека Черепки »