Понеділок, 08 грудня 2014 00:00

«Я заслужений, бо я тебе заслужив»

Додала

Іршавського поета Василя Кузана добре знають. Його книжки тереблять і молоді і зрілі жіночки-дівчата, а так і чоловіча половина (напевно) в пошуках спраглого дихання кохання, солодощів задоволення, адже багато в його творчості лоскотної любовної лірики. З багажем надрукованого, як на ярмарок, приїхав Василь Кузан до Виноградова на зустріч з шанувальниками. Зустріч відбулася в приміщенні районної бібліотеки з наповненим залом, в продовж двох годин, як-то кажуть, наживо.

Весела натура автора, напевно, найважливіший фактор, що дозволяє йому спілкуватися з аудиторією. А на людях він буває дуже часто і в різних куточках країни і Європи. Хто слідкує за творчістю поета, напевно, в курсі всіх його подій, творчих здобутків. А хто прийшов вперше мав нагоду відкрити для себе поета, що переселяється сім раз на день з гарячого ложа кохання то до вітальні, то до робочого стола, щоб занотувати злети завжди невгомонної та такої спокусливої Музи. Як вдається задовольнити таку вередливу і принадну особу, автор замовчує. Натомість пише для нас найсокровенніші рядочки-зізнання, обожнюючи жінку і кохання.

«Я заслужений, бо я тебе заслужив»

 

 Ідилія життя і творчості. Без регламенту, поки вистачає слів, пан Василь в полоні ВАБИ виказує свою віртуозність у римі (напевно, у стосунках також) і хоче стати класиком. Його коротковірші чудовий приклад того, як зауважує сам, що легко вивчатимуться школярами в майбутньому. Тому він не пише поеми. А ось сонети – так, де прагнення любити слово привело до розуміння простих істин у складному житті. Напевно, це зрілість, яка вимагає ще й думки до вигуків, зітхань та оплесків.

Багата творча нива Василя Кузана. Про неї щедро розказують соцмережі, але живе спілкування дає можливість читачам докласти до аури автора якісь пробіли чи не точності. Не легка ця ноша – нести слово і бути звичайною людиною.

«Важко бути богом, коли ти не бог»

 

Для Василя Кузана важко не любити, не писати, не творити, не говорити. Все інше робить з легкістю, та ще й з насолодою.

 

Василю Кузану

Чи є любов, а чи нема

Поети добре знають.

А Кузан скаже жартома:

«Хіба таке питають?'»

На його мапі повно жін.

Слідочки залишили.

Насправді ВАБУ любить він

Так дуже, що є сили.

Вона в постелі ураган,

Дбайлива, наче мати.

Ну, що ж Василю, Васю-сан

Пора б її назвати.

Чи герцогиня, чи жона,

Чи просто ПростоЛутка.

В далекій Азії вона,

Чи пані Голівудка.

Не признається пан Василь,

 Но любить її шквально.

Таємна муза всіх весіль -

Буквально й не буквально.

Сонети пише їй, пісні,

Ще й на Говерлу лізе…

Бувають часом затісні

Для почуттів валізи.   

20.11.2014р.

Валентина Костьо

Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.