Субота, 10 січня 2015 00:00

Ще один день життя – віддзеркалення не в повний зріст

Written by

День не передбачав нічого нового, ані оновленого. Він просто вийшов із ночі  візерунками зорі та осів на моєму підвіконні.

Прохолодний квітневий вітер бився листям об скло вікна, немовби, просився до хати. Захотілось почути його переспів із птахами, далеким гавканням собак і ледь чутним шумом  магістралі…

Мене ніхто не будив, я прокинулась сама, але як завжди, у його обіймах. Руки мого коханця тримали  минулу ніч у облозі  чуттєвого тіла, трохи знівеченого  байдужим не сном, а ще… а ще пянким ароматом  весни.  Він спав, аж раптом, перекинувся  з боку на спину, підклавши руки під голову  і так по-дитячому засопів. Ледь надуті та порожевілі щоки малювали міміку усмішки на губах. Закриті очі  окреслювали нарис   високого лобу з трьома горизонтальними морщинами. Невелике підборіддя, аж до самих вух, сіяло густу вчора поголену щетину, а руки багатообіцяючими пальцями  губили волосся у м’якій перині. Я гладила поглядом кожну морщинку, навіть натяк на неї, кожен недолік епідермісу,  що  осяювало вранішнє сонце… Так-так, я ловила сонце на його обличчі ледь чутними поцілунками, так аби не розбудити, але увійти у сон  і в черговий раз  показати, що занадтої любові не буває. Та мені чогось  захотілось його залюбити.  Залюбити мовчки, залюбити поглядом до самого щастя.

А він все ще спав мирним сном  на нашому старенькому ліжку. Я дивилась на нього замість сонця і лізла у душу, як за пазуху, замість ранку, пригортала шепотом  слух і молилась цілунком  найзаповітніших бажань. Аж поки він не прокинувся і не втопив мене у  карому погляді  до болю рідних очей. Він поправив на мені ковдру, що сповзла з оголених плечей, поцілував у лоба і шмигнув на кухню, аби за кілька хвилин розбудити запахом свіженької кави, що  як завжди, готував для нас.

Сьогодні він приніс каву з канапками та фруктами  на сріблястій таці, наче голову Івана Христителя. Червоні, тверді яблука бризкалися соком, хрустіли і нарешті, крім соковитої насолоди, зламали мені черговий  зуб. Бридко. А надто, коли він несе мене до ванної кімнати для ранкових процедур. Онімілі ноги не відчувають ані лоскоту, ані приємних торкань, ані навіть болю. Все тому, бо я надто сердита на себе, треба полюбити себе такою, як є, знайти з собою спільну мову, урівноважити свідомість, заспокоїтись морально… аби душа віднайшла спокій. А я спокійна. Господи, я дуже спокійна! Ти ж бачиш, як  кожного дня малюю майбутнє у якому не має візка. Не треба зважати на те, чого немає, треба сприймати те, що є. От я і сприймаю, сприймаю власне віддзеркалення не в повний зріст.

І вже несе мене. Я обіймаю його руками за шию міцно-міцно, так близько аби чути, як трепетно бється його серце і не плаче, бо йому не дозволено плакати, мужчини ж не плачуть. Але я таки хапаю поцілунком його приховану сльозу  і тримаю на язиці аж до вечора. Він кладе мене на ліжко чисту і пахучу, масажує ноги, ледь теплий живіт.  Невдовзі пеленає, наче дитину, цілує і йде. Його постать зникає за зачиненими дверима. А я підтягуюсь, як тільки можу, з усієї сили, на ліжку, ближче до вікна. Він зараз обовязково оглянеться, помахає рукою, усміхнеться і розчиниться за межами зору...

"Заручниця онімілих почуттів" (наступна частина) - читати

 

Світлій пам’яті Єлізавети.

Вона хворіла на розсіяний склероз впродовж багатьох років. 

 

 

Довідка: Розсіяний склероз — це хронічне захворювання центральної нервової системи, при якому уражаються її провідники, точніше, їхня оболонка. В результаті проведення імпульсів усередині центральної нервової системи унеможливлюється. Це призводить до порушень основних функцій людини — пересування, координації, чутливості, зору.

В Україні нараховується 18—21 тис. хворих, кількість яких постійно зростає. Хвороба часто уражає людей працездатного віку (від 18 до 50 років) і без активного адекватного лікування може швидко призвести до інвалідизації, і навіть до того, що людина не зможе обходитися без сторонньої допомоги. Причини виникнення розсіяного склерозу медицина поки вивчає. Але відомо, що зовнішні ознаки, психологічний стан, географічне розташування, спосіб життя людини, генетичні дані… це все чинники, що впливають на розвиток недуги.

Лікувати хворих на розсіяний склероз дешевше, ніж утримувати інвалідів. Так вважається в усьому світі. І в нашій державі існувала та  існує спеціальна програма в рамках якої  щороку виділяють  певні кошти на придбання препаратів превентивної терапії.  Проте, кількість коштів  і надто дорогі препарати... найчастіше залишають хворих на самоті зі своїм болем...

 

 Світлана КЕДИК

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.