Середа, 28 січня 2015 00:00

Ще один день життя – Божі пороги іменами усіх святих і не святих…

Written by

Дітки вже давно пішли до школи. Свекрусі за господарськими справами геть ніколи вивезти мене на подвіря, то хоч захотілось вікно відкрити, подихати.

Та най мій клич ніхто не йде й не озивається, а візок зовсім поруч, треба тільки трішки дотягнутись. Велике ліжко стало наче кармою через яку довелось пройти, наче дістатись іншого боку свідомості неслухняними руками, непритомним тілом. Та моя спроба закінчилась гучним падінням.

Отче наш!  – вирвалось шепотом, та так голосно, так голосно... – нехай святиться ім’я Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небесах, так і на землі... за що, за що Ти дав мені таку кару!? Закричала тай змовкла, але в тому мовчанні можна було почути голос скорботи, який ходив, бродив по кімнаті, на відміну від мене. Бо мої  ноги ось уже пятий рік жили самі по собі, у своєму світі мертвого спокою. Як мені хотілося втекти від усього того, податися на край світу... та я й так була на краю, відмежовуючись від  істини життя. Істина, в свою чергу, набула окремих норм, догм, принципів і таким чином стала  тільки правдою. Аби не зазіхнути на Боже кинула у вічність свою правду. А правда в тому, що істина  – в мені. Я – чаша наповнена від плоду душі. Чого ж на половину пуста, а не повна!? Хочеться, як же хочеться просто любити його, піклуватись про нього – готувати їжу, проводжати на роботу, прати його одяг... як же хочеться цілувати дітей перед сном, побігати, поскакати на галявині граючись... як хочеться. Та одного бажання за мало, щоб підвестись на ноги і піти.

Близько обіду мене знайшла Наталія Йосипівна нерухомо лежачу на підлозі. Увійшла у кімнату та від побаченого почала кричати: «І як же мені тепер тебе піднімати – колоду нерухому!? Живий труп!? Га!? Мучиться мій син з тобою, і я з ним! Як довго це триватиме! Казала я йому нехай не одружується на тобі, не слухав, то тепер має!... » Підхопила мене попід ребра та потягла за собою, зачепила плечем край ліжка, коліном підперла аби не звалилась, підтягнула ноги та перекинула їх, а заразом і мене з ними. Я вткнулася обличчям у подушку, тоді в голові промайнула думка: нехай вона мене не перевертає, нехай я так і задихнуся у власній неспроможності… Але Наталія Йосипівна добра жінка, може трішки втомлена нелегким життям, перекинула мене з живота на спину, підтягнула вище, поправила подушки, вкрила  ковдрою ноги, а потому принесла їсти. Вона годувала мене ложкою наче дитину. І кожен ковток теплого, щойно звареного супу ховав її  глибоке дихання  наповнене сльозами. Вона мовчала. Мовчки напоїла водою, витерла рота і вийшла з кімнати. А я знову лишилася на самоті із Богом та відчиненим у вже чужий світ  вікном.

Цілком можна сказати, що коли я з Ним то  не одинока. Ми годинами розмовляємо про все на світі, навіть відкриваємо заборонені теми. Чим далі тим більше я переконуюсь:  люди такі заклопотані своїми справами, що навіть не замислюються над тим, як прекрасно босими ногами пройтися по зеленій, шовковій траві, як прекрасно пробігтися вулицею ковтаючи свіже повітря... На жаль, дуже часто, на перший погляд, звичайні речі перестаємо цінувати. До тих пір, доки вони, з певних причин, не набудуть переосмислення отримавши нової цінності, бо в житті нема неважливих речей. І тільки коли втрачаєш то розумієш просту істину. Тоді зі злості чи від безпорадності людина  оббиває Божі пороги іменами усіх святих і не святих… та марно. Марно йти всупереч Божій волі.

 

Далі буде

"Віддзеркалення не в повний зріст" (частина перша) - читати

"Заручниця онімілих почуттів" (частина друга) - читати

"Через слабкість людина приходить до Бога" (частина четверта) - читати

 

Світлій пам’яті Єлізавети.

Вона хворіла на розсіяний склероз впродовж багатьох років. 

 

Довідка: Розсіяний склероз — це хронічне захворювання центральної нервової системи, при якому уражаються її провідники, точніше, їхня оболонка. В результаті проведення імпульсів усередині центральної нервової системи унеможливлюється. Це призводить до порушень основних функцій людини — пересування, координації, чутливості, зору.

В Україні нараховується 18—21 тис. хворих, кількість яких постійно зростає. Хвороба часто уражає людей працездатного віку (від 18 до 50 років) і без активного адекватного лікування може швидко призвести до інвалідизації, і навіть до того, що людина не зможе обходитися без сторонньої допомоги. Причини виникнення розсіяного склерозу медицина поки вивчає. Але відомо, що зовнішні ознаки, психологічний стан, географічне розташування, спосіб життя людини, генетичні дані… це все чинники, що впливають на розвиток недуги.

 

Лікувати хворих на розсіяний склероз дешевше, ніж утримувати інвалідів. Так вважається в усьому світі. І в нашій державі існувала та  існує спеціальна програма в рамках якої  щороку виділяють  певні кошти на придбання препаратів превентивної терапії.  Проте, кількість коштів  і надто дорогі препарати... найчастіше залишають хворих на самоті зі своїм болем...

 

Світлана КЕДИК

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.