П'ятниця, 13 червня 2014 00:00

Контроль влади, "трибунал совісті" ... Майдан продовжує жити

Додала

Ото проходиш вулицями, наче ступаєш на Святу Землю. І, Господи, як же хочеться, аби вона дійсно була свята і очищена  від політичного бруду. Важко дивитись на  стовбури дерев, стовпи прошиті кулями, справжніми кулями, якими вбивають людей. Дивний парадокс мирного часу, а може очищення?

–  Вот тут, видишь, когда по телевизору показывали кадры, как отстреливали людей,  розказує Руслан (киянин),  сейчас  здесь стоим, а там, на  крыше гостиницы "Украина", сидели снайпера и оттудова стреляли. А вот мост, с него  скидывали  дымовые шашки, гранаты...  Понимаешь,  это реально была война... Весь центр Киева был в саже, дымовая завеса была такой густой, что не возможно было видеть на несколько метров  и омерзительно пахло гарью.  Дом профсоюзов,  сейчас вот,  прикрыли  рекламными щитами, а то вид очень ужасный, обгорел сильно. Мы ведь понимали, что дальше власти не пойдут, они не то слово, как испугались, когда  приехало миллион  людей. Я никогда не видел такой толпы. Так же,  как и после всех событий  огромное количество цветов, они были повсюду, горами лежали, нельзя было ни пройти ни проехать...  А когда "беркутня" начала  сваливать оставляя все свои причиндалы, шофера  без устали сигналили вслед автобусам,  что их вывозили, это если не говорить  некрасиво.  Много мусора, понемножку  разбирают, вывозят, чистят.

Стадион Лобоновского уже покрасили, сейчас  брусчатку  там восстанавливают, люди и ночью работают. Мариинку привели в порядок.  Остались основные баррикады... конечно Майдан утратил свой революционный шарм, так как истинные революционеры  уже  давно разъехались, а сюда пристали те, кому негде жить и работать... Но этим уже занимаются. Виталик Кличко пытается вообще расчистить центр Киева -  пока не дают. Оно как бы и правильно, ведь надо уже начинать жить иначе, но и надо держать руку на пульсе у новой власти... Завтра, вот новый Президент сложит присягу..."

 

Руслан розказував окремими частинами вирваними з тих чи інших миттєвостей: про викрадання активістів та журналістів, про обгорілі машини на київських дорогах, про весь страх і жах... відвагу, стійкість, патріотизм...  Шкода, що я не можу повною мірою вмістити на сторінках газети відчуття.  Те, що пронизувало до глибини від побаченого та почутого. І це тільки відголос того, що пережили Українці.

Історія незалежної  України одного дня поділилась на "до" і "після". Революція Гідності вмістила свої суттєві корективи  запровадивши  щотижневі  Народні Віче.

І ось, 1 червня майданівці відновили традицію та  зібрались для  обговорення проблемних питань в Україні. Протягом наступного тижня  Активісти Майдану "розчищають" наметове містечко від п'яних. Ті намети, в яких знаходять нетверезих людей, або в яких знаходять спиртне, зносять. І хоч знесли майже 10 наметів, проте розходитись Майдан не збирається через недовіру новій владі. Але ж те поняття Майдану сьогодні вже дуже абстрактне і особисто мені, хочеться спокою, аби життя людей набуло нового відліку удома –  в сім'ї, а центр Києва лишився "живим музеєм".

Наступна неділя 8 червня зібрала  друге громадське віче. На якому громада Києва та спільнота Майдану очікували публічної зустрічі з новообраним Президентом України, новообраним мером столиці, а також – звіту уряду про 100 днів роботи.  Але Петро Порошенко на Віче не з'явився. Тож,  Активісти прозвітували щодо переформатування Майдану протягом минулого тижня та висунули вимогу саморозпуску нинішнього складу парламенту, залишивши своє питання  без відповіді що буде з країною далі. На яке, власне, відповідає промова Президента. Тільки от люди розуміють обіцянки і знають їм ціну, та як би там не було сьогоднішні події вже набагато кращі минулих.


 І нехай
виходить так, що  бульдозер на Банковій півроку тому і спроба зупинити штурм  "намалювали крісло та ключі" , але  глава держави присягає на вірність народу України та звертається до людей з промовою, що не залишила байдужими,  як високий світ так і  простих смертних українців. І десь між іншим чуєш з вуст людей:  промова вражає, дуже красиві слова, правильні цілі...

 Грузини, французи, американці... певно, весь західний світ прийшли на свято і дай Боже,  УКРАЇНСЬКЕ.  Звісно, велику хвилю обговорення  підняло святкування Президентом свого  прийняття

де   були присутні  усі регіонали, колишні  й  не дуже. І єдине пояснення – вони всі є народними депутатами.  Урочистий прийом влаштували у "Мистецькому арсеналі", Глядачам дозволили подивитись  з вулиці.

Я розумію обурення людей: ті, котрі підтримували Януковича, сприяли у гнобленні національної культури, гідності, честі, свободи....  не є НАРОДНИМИ депутатами. Вони є особами, котрі зрадили  Україну.

Тому сподіваюсь, що формальність з мандатом, вирішиться в короткий строк. Ну, хоча б низкою законопроектів згідно яких певні  нардепи не матимуть права повторного переобрання...

А в своїй промові Петро Порошенко  звернувся до співвітчизників від Львова до Донецька.  Зауважив  словами І.Франка: "Ми, українці, живий вогник у сім’ї європейських народів і діяльні співробітники європейської цивілізаційної праці".

Президент сказав: "Переможна Революція гідності змінила не лише владу. Країна зробилася інакшою. Іншими стали люди. Настав час невідворотних позитивних змін. Щоб запровадити їх, нам необхідні в першу чергу мир, безпека та єдність." Згадав Небесну сотню та вшанував хвилиною мовчання.

 

Закликав  всіх, хто незаконно взяв до рук зброю, скласти її. У відповідь дав гарантії по-перше,  звільнення від кримінальної відповідальності тих, на чиїх руках не має крові українських воїнів та мирних людей.

І  тих, хто не причетний до фінансування тероризму.

По-друге – контрольований коридор для російських найманців, які захочуть повернутися додому.  

По-третє, мирний діалог.

Зрозуміло, що не зі "стрєлкамі", "абвєрамі", "бєсамі" чи іншою нечистю.

Йдеться про діалог з мирними громадянами України.

Навіть з тими, хто дотримується інших, ніж я, поглядів на майбутнє країни. Сьогодні окремо хочу звернутися до співвітчизників з Донеччини та Луганщини.

А потім український народ уперше за  всю свою історію почув інавгураційну промову  на російській мові. В якій запевнив що дорогих сограждан  не залишить в біді пообіцявши приїхати як найшвидше.

 

"Я приеду к вам  миром,  - виголосив Порошенко, - с проектом децентрализации власти.

С гарантией свободного использования в Вашем регионе  русского языка.

С твердым намерением не делить украинцев на правильных и неправильных.

С уважительным отношением  к специфике регионов. К праву местных громад на свои нюансы в вопросах исторической памяти, пантеона героев, религиозных традиций.

С проработанным еще до выборов совместным проектом с нашими партнерами из Евросоюза по созданию рабочих мест на Востоке Украины.

С перспективой инвестиций, с проектом программы по экономической реконструкции Донбасса.

Сегодня нам нужен легитимный партнер по диалогу.  Говорить с бандитами мы не будем. А действующие местные депутаты уже никого не представляют. И мы готовы огласить досрочные местные выборы на Донбассе.

Такий мій мирний план для Донбасу та всієї країни. Дискусії не підлягає питання про  територіальну цілісність України".

Згадав Порошенко й окупований Росією Крим, що є українським. І крапка.

 

"Ми хочемо бути вільними. А жити по-новому – це і означає жити вільно в умовах такої політичної системи, яка гарантує права та свободи людини і нації. Для знищення корупції нам потрібен загальнонаціональний антикорупційний пакт між владою та народом. Суть його проста: чиновники не беруть, а люди – не дають. 

 Ми не зможемо змінити країну, якщо не змінимо себе, своє ставлення до власного життя і до життя цілої держави.

В тому, що Україна прийшла до кризи державності, є частка відповідальності кожного з нас. Настав час будувати нову велику країну. Сучасну, високотехнологічну, обороноздатну, конкурентоспроможну.

Врахуємо досвід країн, які з’явилися на політичній карті лише кілька десятків років тому, але стали лідерами, поставивши на розвиток інтелекту та новітніх технологій.

Бо найцінніше — не гроші, не заводи та підприємства, а "людський капітал", який має Україна.

Немає сумніву в тому, що ми здолаємо всі труднощі. Відстоїмо територіальну цілісність нашої держави, забезпечимо мир та спокій. Ми – народ, що був одірваний від своєї великої Батьківщини Європи - повертаємося до неї.

Остаточно і безповоротно.

Мир нам!

Нехай нас благословить Господь!

Слава Україні!"

(Текст промови не повний)

 

 

А на останок приємна нотка  нового Президента України:  У день вступу на посаду президента Петро Порошенко став дідом. Як відомо, вагітною була дружина старшого сина Порошенка – Олексія. Це киянка Юлія Алиханова. В родині чекали на хлопчика. Тож у президента, найпевніше, народився онук.

Фото з Майдану тут

Світлана КЕДИК

 

 

 

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Більше постів в категорії « БЕРЕГИНЯ РОДУ Материнське серце »