Понеділок, 02 березня 2015 00:00

Рєпін і запорожці

Додала

Природа скаредна на геніїв і дуже скупа на талановитість.

Ілля Рєпін

 

Вперше картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа султанові» я побачила у Харківському художньому музеї багато років назад. Тоді я дізналася, що існує два варіанти цього полотна. Інший (перший варіант) зберігається в Санкт-Петербурзі. Це величезне полотно, панно (3,58х2,03) було розпочато художником у 1880 році і закінчено в 1891. Сюжет до картини у художника з`явився миттєво. А цьому послужив простий випадок. Відомий того часу історик Д. І. Яворницький якось зачитав перед своїми гостями, серед яких був і Рєпін, копію листа, знайдену в 1870 році катеринославським етнографом-любителем Я. П. Новицьким. За легендою лист було написано в 1676 році кошовим отаманом Іваном Сірком у відповідь на ультиматум султана Османської імперії Мехмеда IV.

Художник охоче взявся до цієї теми. Рєпін на достатньому рівні знав історію українського народу (до відома – художник мав українське коріння, народився в Харківській губернії ), але все-таки звернувся за допомогою до Яворницького (на картині зобразив його писарем), який надав йому великий арсенал атрибутики козацтва, що там були необхідні художнику для роботи. Мало хто знає, що Рєпін брав участь у розкопках і знайдений ним череп одного з козаків, використав у своїх замальовках. У 1880 році  художник розпочав роботу над ескізами. Етюди до картини створювалися з виїздом художника до станиці Пашківської, Катеринослава, маєтку Качанівка Чернігівської губернії. Рєпін ретельно ознайомлювався і вивчав життя Запорізької Січі, шукаючи прототипи для майбутніх героїв-козаків. Ними ставали його знайомі: відомі особистості і прості образи знайдені серед люду. Перший закінчений ескіз олією з`явився в 1887 році. Його Рєпін подарував Яворницькому. Пізніше той продасть його П. М. Третякові і таким чином цей ескіз потрапить до Третьяковської галереї. Чимало замальовок створено художником під час подорожі 1880-1881 р. на Україну. Тоді з`явився альбом «Малоросійські типи». Основний, класичний варіант картини  був завершений в 1891 році. Після першого публічного показу, художника критикували за «історичну недостовірність». Але успіх, що прийшов в подальшому, затьмарив такі зауваження. Полотно виставлялося як в Росії, так і за кордоном (Чикаго, Будапешт, Мюнхен,  Стокгольм). В 1892 році картину за 35 тисяч рублів купив Імператор Олександр III. У царських палатах вона залишалася до 1917 року. Після революції потрапила до Державного Російського музею.

Чи то зваживши на критику, чи маючи власну недовіру до створеного, Рєпін, не завершивши основний варіант, починає працювати над другим, який так і не зміг закінчити. Його художник хотів зробити історично достовірнішим, але знову залишився не вдоволеним роботою.

Композиція картини динамічна і в той же час одночасно врівноважена, співставленні горизонтальні і вертикальні ритми, відчуття кругового руху, руху в глибину та з глибини. Соковиті, яскраві плями основних кольорів співзвучні тому, що відбувається між персонажами. Та геніальність, на мою думку, цього шедевру не тільки в майстерності художника, а в набагато глибших речах. Серед багатьох шедеврів напевно ця єдина, яку можна визначити, як «фізіологію сміху» (За І. Грабарем). Саме тут Рєпіну неймовірно легко вдалося створити галерею образів сміху, а це рідкісне явище в мистецтві. Різні варіанти того, як людина реагує на комічне, створили ауру, в якій персонажі залишилися поза межами історичної давнини. Це сміх не просто козацької громади, це сміх народу, який не здолати і історія про це сама говорить. Українська душа в незламній боротьбі знаходить миті для радості, веселості. Полотно наповнене силою, яку не можна порівняти ні з чим. Це те, чим сам художник захоплювався – волею, духом, рівністю, братством, життєлюбством, нескоримою енергією і силою українського народу. Це символи святої віри християнської, котру князь Володимир обрав для Русі з-поміж інших саме за критерієм «красоти» і «веселія» (Де цього брак, там і віра «недобра», а де найбільше краси, там і «Бог з людьми пробуває» Повість временних літ. Літопис). З точки зору російською православної догматики така настанова «єресь і бісовщина». Перегляньте інші обличчя на полотнах Рєпіна, в «Бурлаках», чи «Не ждали» – це хмурі, знедолені та скривджені лиця, те, що позбавляє цілий народ майбутнього.

Поважав та гордився козацьким духом Рєпін, бо, напевно, вивчаючи історію народу, розумів, яка глибока вона, яка звершена. Якось в літературному журналі «Північ» у 1886 році надрукували один із підготовчих ескізів під назвою «Хохол». Рєпін негайно звернувся до В. Мате з вимогою написати редактору журналу П. М. Гнедичу, щоб той не змінював написів під його творами на ті, що неправильно відображають назву народу й принижують його національну гідність. І ще оди важливий акцент у картині Рєпіна. На це давно звернули увагу не лише мистецтвознавці – стяги, згорнуті прапори, що і на даний час є символами нашої держави – блакитно-жовті (у нас, чомусь, вони жовто-блакитні, виявляється) і червоно-чорні. Вивчаючи цей шедевр дивуєшся як одне живописне полотно зберігає стільки історичних фактів!

Художник доживав вік в невеликій садибі на фінській затоці, де він опинився після більшовицької революції. Радянська Росія прийняла творчість художника через його жанровість полотен і запросила повернутися на Батьківщину. Рєпін відмовився. Інтуїтивним своїм спогляданням він бачив державу засновану на насильстві, ідеології і брехні, державу-агресора, державу-тирана. Історія це підтвердила.

8 жовтня 1969 році астрономи  відкрили новий астероїд головного поясу під кодом 2468, який назвали в честь геніального художника, а можливо і провидця, Іллі Рєпіна.

 

 

Валентина Костьо

 

 

Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.