П'ятниця, 20 березня 2015 00:00

Як сад обіймає світанки

Додала

Ти чуєш стоголосся?

Це ранок.

На  огненній хмарі здіймається з ночі.

 

І Боже мій, яка ряснота світла падає в очі,

Жмуриться темінню  в закритих повіках,

Бо стоголосся  народилось на вітах.

Та по стовбурах обповзає принади,

Деревяними  кроками, подекуди

Аж до самого низу, до трави, до грунту

Де  з кореню  впиваються верхівками коси,

Й пітніють жадобою роси  в серпанку.

Тихо… тихо… дивись…

 

 як сад обіймає світанки.

 

Слова: Світлана КЕДИК

Малюнок: Валентина Костьо

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Більше постів в категорії « Розстріляним Напередодні бачила війну »