Середа, 03 червня 2015 00:00

Слов`янська епопея Мухи

Додала
Слов`янська епопея Мухи Слов`янська епопея Мухи

«Коли на світі появляється істинний геній, то узнати його можна хоч би по тому, що всі тупоголові об`єднаються в боротьбі проти нього»

Джонатан Сфівт

 

Альфонс Марія Муха – один із самих відомих представників модернізму. Велику популярність художнику принесли декоративні полотна: рекламні плакати, театральні афіші і панно. Розкішні, облюбовані постаті чарівних жінок в декоративно-орнаментальному обрамленні на картинах Мухи створювалися до певної події і на перший погляд, як такої вагомої цінності і не складали. Та у випадку майстра пензля ця витончена робота принесла йому славу, обожнювання, визнання. Та сам художник не рахував себе декоратором: він мріяв про створення грандіозного живописного циклу, що допомогло б відродити національний дух слов`ян, об`єднати їх. Муха був впевненим панславістом і вірив у велике майбутнє свого народу. Справою всього життя він рахував серію «Слов`янська епопея», над якою працював вісімнадцять років.

В 1903 році Муха познайомився з Марією Хатиловою, чешкою, яка була молодшою за нього на дев`ятнадцять років. Через три роки вони одружилися і переїхали до Праги. В той час Муха вже не писав чарівні жіночі образи. Того ж року художник отримав запрошення в США, куди й переїхав незадовго.Там займався викладацькою роботою  (Художній Інститут Чикаго), працював у Німецькому театрі (Нью-Йорк). Після народження донечки Ярослави, влітку того року подружжя  повернулося до Праги. Періодично Муха виїжджав до Америки, писати портрети замовників і мав успіх, та згодом  вирішив остаточно залишитися на Батьківщині. В цей час він задумав розпочати серію полотен «Слав`янська епопея». В 1909 році художник познайомився з багатим промисловцем, масоном Чарльзом Річардом Крейном, який погодився фінансувати даний проект. Муха винайняв приміщення в середньовічному замку Збирог і став працювати. Він любив це місце і проживав тут з 1912 по1928 рік. Цей замок служив місцем засідань масонської ложи. До неї належав і сам художник, до речі, займав не останнє місце у ієрархічній драбині братства, в кінці життя мав 33 градус. В одній найбільш просторій  залі замку Муха зміг облаштувати майстерню для роботи над великими полотнами.

Серія нараховує двадцять робіт. Починається вона з композиції «Слов`яни на своїй прадавній Батьківщині» (1912). Події відносяться до історії древніх слов`ян ІІІ-VI століть. Двоє людей закутаних в білий одяг рятуються від переслідувачів-завойовників. Позаду них, на фоні зоряного неба пожежа – спалене поселення. За спинами нещасних втікачів проносяться орди вершників, що символізують теперішніх і майбутніх ворогів слов`ян, несучи на їхні землі спустошення та смерть. «Між уральським батогом і готським мечем» –  так охарактеризував художник не сприятливе положення древніх слов`ян. В правій частині композиції автор зобразив жреця, який звертається до богів, молячи про спасіння. Його фігура з розпростертими руками відривається від землі, утримуючи двох осіб біля себе –  дівчину з вінком на голові, символізуючу мир, і молодого воїна, як символ справедливої війни.

Композиція «Введення слов`янської літургії» (1912) показує події духовного і культурного життя слов`ян ІХ століття. В той далекий час моравський князь Ростислав закликав до своїх володінь двох легендарних грецьких братів Константина (Кирила) і Мефодія для перекладу Біблії і проведення богослужінь на слов`янській мові. Вони стали засновниками письменності і були канонізовані в майбутньому Церквою. Сюжет відноситься  до періоду княжіння племінника Ростислава, Святополка. Він зображений в правій частині полотна, слухаючим папський указ. Мефодій розміщений в центральній частині сивоволосим старцем. В небесній сфері, у верху над землею парять святий Кирило і група жіночих образів. З правого боку від них – болгарський князь Борис і київський князь Ігор з дружинами, перші, хто підтримав християнство на слов`янських землях. На передньому плані зображений юнак з кільцем в руці, символом єдності народу.

Для доповнення відомостей про історичне минуле своїх предків Муха вирішує відвідати Росію. В 1913  році його тепло приймає інтелігенція столиці Російської Імперії. З цієї поїздки художник привезе багато замальовок, фото і документальних матеріалів. Особливий історичний момент він зобразив на полотні «Відміна кріпосного права в Росії» (1914). Місцем події обрано Красну площу, де на фоні собору Василя Блаженного зображена численна юрба селян, які отримали волю і не знають, що з нею робити.

На інших картинах «Слов`янської епопеї» Муха розповідає про болгарського царя Симеона, про мудрого  чеського короля Премишле Отакаре ІІ (ХІІІ ст.), коронацію сербського царя Стефана Душана в 1346 року, що став царем сербів і греків, проповідника Яна Міліче (ІVст.) і чеського реформатора Яна Гуса (ІVст.), перемогу слов`ян над рицарями Тевтонського  ордену в Грюнвальдській битві (1410) і інші ключові моменти історії. Робота над циклом затягнулася аж до 1928 року. Муха сам розробляв афішку до презентації «Слов`янської епопеї». На традиційно вертикальному форматі листка представлена дівчина, одягнена в біле з вінком квітів на голові, задумливо перебираюча струни. За нею видно троїстий  кам`яний ідол єдиного для всіх слов`янських народів божества. Муха урочисто подарував серію Празі. Та критика і публіка прийняла роботи досить холодно. Слов`янський пафос не прийшовся до смаку, а манера виконання монументальних полотен визнавалася застарілою і не актуальною для релігій нового світу. По іронії долі Прага не зуміла оцінити дар художника і його далекоглядність у мистецьких творах. В1933 році полотна зняли, згорнули, а згодом і зовсім вивезли із столиці в замок в місті Моравськи-Круглов. Публічно вони будуть виставлені аж через тридцять років. Як сприйняв це художник, стільки праці, досвіду вклавши у свою ідею? Можна здогадуватися… Та й суть навіть не в мистецькій недовершеності роботи на яку так ревно посилалися критики, а в ідеї об`єднання, повернення до первинних джерел, до принципів і канонів залишених предками. Нагадування не мало місця. Колесо нової епохи нещадно трощило все на своєму шляху.

В 1936 році пройшла ретроспективна виставка робіт Мухи. Та його мистецтво перестало бути актуальним для сучасної реальності і навіть легкий декоративний стиль робіт майстра сприймався, як пережиток. Минула епоха великих імперій і разом з нею і останній великий стиль європейського мистецтва. Новому поколінню суперечили рафіновані образи героїнь Мухи. Їм протиставлялися динамічні нові форми в мистецтві. Патріотичні твори художника, призвані пробудити національну гордість народу («Слов`янська епопея») залишилися не зрозумілими  і непотрібними. Муха гостро переживав байдужість і негативне відношення в себе на Батьківщині.

Весною1939 року Прага була захоплена Гітлером. Альфонс Муха, відомий націоналіст, борець за незалежність свого народу, був заарештований. Окрім націоналізму він звинувачувався в масонстві, яке нищівно викорінювалося фашизмом. Після допиту у штабі СС художник захворів пневмонією і 14 липня 1939 року помер, не доживши декілька днів до свого сімдесятиліття.

В той час, коли Чехія знаходилася під німецькою окупацією, роботи Альфонса Мухи були заборонені. Після закінчення другої світової війни у Чехословаччині встановився комуністичний режим, який визнав роботи художника декадентськими і вони залишилися під подальшою забороною. Тільки після «оксамитової революції» 1989 року, в результаті якої відбулося повалення комуністичного режиму, ім`я живописця почало виходити із забуття. Велику роль у цьому відіграли діти Мухи. Його донька Ярослава стала художником-реставратором. Вона врятувала деякі полотна із серії «Слов`янська епопея». Син Іржи став письменником і біографом свого батька. В 1951 році був заарештований комуністичним урядом Чехословаччини у підозрі шпіонажу. Через три роки, вийшовши з тюрми, повністю присвятив себе літературі і популяризації мистецтва. Він мав незаконнонароджену доньку Ярмилу Плоцкову-Муха, яка після закінчення Академії з 1988 року створює прикраси і дизайнерські речі за ескізами свого діда зі збірника «Декоративні документи». Так через півстолітній проміжок часу творчість Мухи народилася вдруге. А шедевральні полотна «Слов`янської епопеї» у злободенному сьогоденні набули актуальності, як ніколи раніше. Напевно, підтвердженням щодо цього може служити вислів про те, що геніальні художники творять не так для свого часу, як для майбутнього. Намагання об`єднати корінні народи в єдине ціле, де б усі жили в мирі і процвітанні залишається, як на полотнах Мухи, поки що в ореолі ідеї…

Валентина Костьо

 

 

Валентина Костьо

Малювати почала в 2008 році. Самотужки опанувала техніку живопису. Першими були роботи на склі. Згодом почала малювати на картоні, полотні мастихіном. Працюю в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації художніх творів, карикатури, художньої вишивки. Перша персональна виставка відбулася в замку Паланок м.Мукачево в 2009 році; 2010р. – персональна виставка в м.Хуст, галерея «Митець Верховини»; 2012р. – м.Виноградів арт-кафе  «Helena». Брала участь у колективних виставках і мистецьких фестивалях м.Виноградів, м.Ужгород, галерея с.Пийтерфолво Виноградівського району. Дві роботи експонувалися в м.Київ.  У 2009 році написала перші казки і колискові для дітей. У 2011 році вийшла друком перша збірочка поетичних оповідок «Намистинки», яку сама ілюструвала. У 2013 році виходить друком українською та російською мовами збірка казок для дітей «Відчуття щастя». У творчому доробку – поетичні твори, оповідання, гуморески...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.