І теплий штиль гольфстріму хлине
В твоєму тілі й залоскоче…
Живи в мелодії, що лине
Із мого серця, що тріпоче….
Купайся в ніжності покамість
Земля проходить в круговерті.
Між безкінечними роками
Не будемо у прах розтерті.
Живи, як сонце серед бездни,
Моєї бездни, що згорає…
На картах зоряних небесних
Ти острівець, де я ховаю
Свою затемненість і світло,
Бажання, пристрасті і муки.
Там райський сад, де все розквітло,
Сховавши корені розлуки.
14.06.15.
Валентина Костьо