Вівторок, 26 січня 2016 13:41

СВЯТІСТЬ

Додала
СВЯТІСТЬ СВЯТІСТЬ

В память Адальберта Ковача, Олександра Леврінца та усіх загиблих в зоні АТО

 

Відплив у вічність січень, суворий, холодний, і водночас, містичний та радісний від святкових вечорів та подій.  Але  святковий час дарував своє натхнення не усім, поміж радістю нагадуючи час від часу про тих, хто в жахливих умовах, в морозі та снігу боронить Україну на її Східних рубежах. Вчора це нагадування набуло особливо гострого відчуття під час панахиди за Адальбертом Ковачем та Олександром Леврінцем, приуроченої до річниці загибелі Адальберта.  Молитва, а потім, щира промова отця Мирослава Сипко не могла не зворушити.  Він говорив мало, але про те, що є важливим: «Не має значення, чи це справедливо, що йде війна.  Чи визнана вона як така чи ні.  Подвиг тих, хто героїчно загинув за свою Землю не згасне, ні за десять років, ні за двадцять, чи навіть за сто.  І ми не маємо ховатися так зручно у своїх затишних куточках, а маємо пам’ятати про тих, хто зараз там, на передовій.»

 

По панахиді родичі Адальберта, Олександра, волонтери, воїни запалили свічки біля памятника загиблим в зоні АТО та на міському кладовищі  з болем в душі і палким бажанням миру для усієї України.

А мені прийшли думки, про цінність життя, його важливість, високий зміст, красу, героїзм…. А ще  - Про СВЯТІСТЬ.

Поняття, що завжди видавалося таким далеким, таким недосяжним…  Святими в нашій уяві є Папа Римський Іоанн Павло ІІ, Пресвята Мати Тереза, святі сподвижники, які відмовлялися від земного в суворому аскетизмі та змивали, злущували викривлення,  плями, затемнення усього світлого в душі невтомною молитвою та відданістю обраному -Богові.  З часом, однак, в свідомості проявився інший вимір та інше поняття святості.  Воно впливло в простір уже безсмертною, щирою, до глибин серця проникною народною піснею: «Пливе кача по Тисині…»

Святість, яка здобувається боротьбою та жертвою.  Перемогою над власним страхом, відчуттям безпорадності, немічності та безсилля.  Бо всі вони відступають під натиском сили Духу, відваги та рішучості стояти до кінця заради високої мети.

Воїни, які полягли в АТО – віддали світові жертву – власним життям заради Надії, Віри та Любові – Надії на краще для своїх близьких та рідних, Віри в Свою Країну та її майбутнє, величних ідеалів радості, добра, щастя, краси… І немає, не може бути більшої жертви…

Їх Душі Піднеслися на Небо і воскресли в ликах ангелів світла, розпростерши свої могутні крила на захист того, що їм найдорожче.

А ще, вони читають в думках і прагнуть привести усіх до Безконечного блаженства і єднання із Творцем.

І немає значення, чи визнають їх святими, чи ні – вони сяють світлом святості крізь простір і час, торкаючись серця кожного, прагнучи пробудити в ньому любов і мир.

А як хотілося б, щоб їх жертва була не марною і вкарбувалася в пам’ять усіх поколінь як прояв безсмертного поклику душі, прагненням якої завжди було проявити в світі свої найблагородніші та найвищі якості.

То ж вклонімося шанобливо вічності їхнього подвигу і піднесімо свої очі до Неба – до цих Святих Ангелів – Воїнів Світла…. Із вдячністю  та щирою молитвою…

Світлана Тарнавська

Складаються рядки, немало небагато, складаються вони, як диво із небес, і ними я живу, і ними творю свято моїх коротких днів, жадань, чудес...

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.