Вівторок, 10 травня 2016 07:28

Фестиваль «Угочанська лоза» відбувся. Виноградів знову поринув у будні

Додала
Фестиваль «Угоранська лоза» відбувся. Виноградів знову поринув у будні Фестиваль «Угоранська лоза» відбувся. Виноградів знову поринув у будні Світлана Кедик

Фестиваль «Угочанська лоза» відбувся. Виноградів знову поринув у будні.

Як і анонсували організатори після суботньої вранішньої екскурсії Виноградовом, потяг Боржавської вузькоколійки рушив зі станції Виноградів в напрямку с.Шаланки.  Вино куштували при посадці та впродовж усього шляху. Хлопці та дівчата Виноградівського коледжу вбравшись в національні костюми проводили невеликий історичний екскурс, зокрема розповідали не тільки про історію створення вузькоколійки, а й про села Олешник, Чорний Потік, Шаланки. Народні пісні, живі інструменти, музиканти… усе вмістилось у вузеньких вагонах.

Станція Олешник виявилась гостинною та просвітницькою в плані етносу, адже екскурсантів провели до музею. Куштування вина – як обов’язковий атрибут.

В с.Шаланки гостей розважили 15-ти хвилинним концертом в сільському клубі, відтворивши угорські мотиви. Певно, тут, майже на кордоні з Угорщиною,   український етнос та культуру мало вивчають (підмітили гості зі Сходу України).

Також відвідувачі мали можливість переглянути роботи відомого художника Миколи Горонгозо.

А на  останок – дегустували вино та горілку в дегустаційному залі «Ференца ІІ Ракоці». Кримчани виголошували тости за єдність нашої держави, американці  за міжнародну дружбу.... Господиня ж залу запропонувала підняти бокали за свободу української землі.

Атмосфера відповідного століття не полишала, адже костюмовані персонажі розбавили сьогодення етнічним колоритом. Бограч, червоне м’ясо, печена картопля, свіжі салати та сало – стали туристичними наїдками…

Повертались до Виноградова туристи вже пройденим шляхом у злегка сп’янілій тишині.

День другий. Святкова колона  попрямувала  центральними вулицями міста  до Парку Перені; «Сільські двори»; оголошення переможців конкурсу «Найкраще вино»; концертна програма; виставка-продаж народних промислів; майстер-класи (бондарство, ткацтво); дитяче містечко та атракціони; катання на конях ну і  звичайно афішоване фаєр-шоу.

Усе було. Було і масштабно, і феєрично і людно, і з дощиком та сонечком.... Вино пили, наїдки їли, гуляли, співали, танцювали…

Є свої переможці та переможені, медалі і дипломи.

З трьох номінацій конкурсу «Найкраще вино» виноградівські винороби забрали 6 нагород:

Ізабельні вина:

1-е місце – Сергій Кус (Виноградово);

2-е місце – Йосип Буркало ( Виноградово);

3-е місце – Сергій Кус (Виноградово).

Біле вино:

1-е місце – Михайло Поличко ( Виноградово);

2-е місце – Іштван Варга (Бене)

3-е місце – Олег Ільчин (Виноградово).

Червоне вино:

1-е місце – Арпад Ласлов ( Шаланки);

2-е місце – Сергій Кус (Виноградово);

3-е місце – Ернест Біров (Бене).

 

"Співаюча Анця Кушницька" - дивитись

"Угочанська лоза 2016" святкова колона прямує до парку Перені - дивитись

 

День Європи.

День матері.

День фестивалю «Угочанська лоза».

Протягом 7-8 травня Виноградів гудів.

Чи відбулася справжня феєрія анонсована організаторами фестивалю?

Особисто для мене феєрія – так, але справжності в ній не було.

Скаже, що фестиваль покликаний сприяти відновленню традицій виноградарства та виноробства. Скажете, що це запорука туристичної пропаганди.

В перспективі – так.

Але після подібних щорічних акцій ані амфітеатр у парку Перені, ані сам парк, ані однойменний палац не змінюються, в плані реставрації.

Можливо, винороби отримують фактичне заохочення у традиційному для краю ремеслі?

Можливо, інфраструктура в районі та місті  набуває стану сприятливого  для потоку туристів?

Можливо, митці отримують шану та  визнання?

Можливо, люди відчувають і бачать позитивні зміни?

Це риторичні питання (і до нас самих), що стосуються не тільки Виноградівського району, а краю та країни загалом.

Бо після подібних затратних фінансово  акцій наступає новий день, що на жаль, не вносить корективів в буденне життя пересічного українця. Але ми фестивалимо. Бо людське єство прагне свята – хліба і видовища.

Та день минає, хліба не стає, стираються у пам’яті видовища.

Невже ми не вміємо відновлювати та зберігати споконвічні традиції по-інакшому?

 

"Співаюча Анця Кушницька" - дивитись

"Угочанська лоза 2016" святкова колона прямує до парку Перені - дивитись

 

День Європи.

День матері.

День фестивалю «Угочанська лоза».

Виноградівщина у зібраному образі мала черговий день ознаменований різними культами. І тільки виокремлено, для когось був день скорботи, пам’яті та примирення. А ще дехто мав просто пережитий день, можливо переборений недугою; можливо присипаний глиною в окопах; можливо, пошматований біллю за близьких людей; можливо сповнений щастям  народження нової душі….

Просто день, як усі звичайні дні року.

Фестиваль «Угочанська лоза» відбувся. Виноградів знову поринув у будні.

 «Винний  шлях Боржавською вузькоколійкою», святкова колона, яка попрямувала  центральними вулицями міста  до Парку Перені; «Сільські двори»; оголошення переможців конкурсу «Найкраще вино»; концертна програма; виставка-продаж народних промислів; майстер-класи (бондарство, ткацтво); дитяче містечко та атракціони; катання на конях ну і  звичайно афішоване фаєр-шоу.

Виокремилась і оновлена сцена амфітеатру – зарясніла кольорами георгіївської стрічки. Може це тільки через призму мого погляду, але ж віддало неприємним духом, особливо сьогодні – в час, коли на Сході України агресор вбиває українських хлопців маючи за символіку георгіївську стрічку. Я не берусь судити чи це помилка організаторів чи намір. Але, як особистий висновок: жоден з представників районної влади не згадав на святковій сцені, ані хвилиною мовчання, ані словом загиблих у ІІ світовій війні; жоден з представників районної влади не згадав про так зване АТО; жоден з представників районної влади не заговорив про мир в Україні,

Натомість, представниця делегації з Румунії закінчила свій виступ словами: «Слава Україні!» На що почула відголос – Героям Слава!

 

Усе було. Було і масштабно, і феєрично і людно, і з дощиком та сонечком.... Вино пили, наїдки їли, гуляли, співали, танцювали…

Усе було…

Не було тільки щирості і повноти відчуття заможності людського духу та української буденності. Бо ж здорова нація святкує не від злиднів, а від потреби свята в душі.

Та це надто субєктивно і надто критично. Зрештою: Богу – Боже, кесарю – кесареве.

 

Фестиваль «Угочанська лоза» відбувся. Виноградів знову поринув у будні...

 

"Співаюча Анця Кушницька" - дивитись

"Угочанська лоза 2016" святкова колона прямує до парку Перені - дивитись

 

 Світлана КЕДИК

Світлана Кедик

Я нестандартна   у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене  тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре. Живу, радію життю та дарую радість іншим. В 2012 році вийшла друком  книга жіночих одкровень  «Світ Добра». 2013 року «Світ Добра» був інсценізований в рамках творчого вечору.

Свого паперового втілення чекають кілька збірок для дорослих та дітей...

 

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Media

{YouTube}https://youtu.be/_SVZlbJT2ts{/YouTube} Фестиваль "Угоранська лоза 2016" Світлана Кедик
Більше постів в категорії « На співочій хвилі І сміх і гріх »