Традиції ткацтва, вишивки і в’язання мешканців міста Виноградів др. пол. ХХ-поч. ХХІ століття
Додала Ольга Гал
Давні і недавні пам’ятки народного мистецтва доносять розмаїте образотворче мислення прабатьків, передають нащадкам розуміння краси і мудрість як відображення поглядів, переживань, роздумів, прагнень.
У кожному регіоні Закарпаття збереглися локально традиційні особливості народного вбрання. Зберігаючи ознаки багатьох віків, вони являють собою важливе джерело вивчення етнічної історії населення, його естетичних поглядів та уявлень.
Традиції заняття місцевим населенням гончарним ремеслом у Виноградівському районі сягають глибокої давнини. Цьому сприяли поклади глини, яку знаходили в північній частині району – села Шаланки, Онок, Великі Ком’яти, а також в с.Гудя та присілку селища Королево Дубовинці (нині вул.Дубовинська), що на сході.
Усі віхи нашої традиції заховані в народному мистецтві. Усе закарбовано і проявлено в народному світогляді.
Стиль народної творчості протилежний до галасу і метушні міських перехресть. Народний художник – гончар, ткаля, коваль, різьбяр – творить в тишині. Він намагається заглибитись через любов до природи матеріалу у його правду. Майстер відточеними багаторічною практикою рухами рук карбує поезію виробу.
Особливості традиції ткацтва і вишивання у селах долини р. Боржава на Виноградівщині
Додала Ольга Гал
Для народного декоративно-прикладного мистецтва характерний постійний зв'язок з традиціями минулого, в ньому знаходять відображення соціально-економічні та культурні зміни, що відбувалися у житті народу.
Кераміка — один з найбільш поширених видів українського народного мистецтва. У процесі багатовікового розвитку гончарства склався ряд керамічних регіонів з неповторними ознаками щодо форм виробів, орнаменту і технології.