Особистості (97)
Солодкий щем охоплює Станіслава Аржевітіна, коли з Києва вирушає на Закарпаття, у Верхню Тереблянщину. Тут свої води несе невгамовна порожиста Колочавка, а в далині синіють верхи гір Боярського хребта, Горба, Дервайки, Тисової, Стримби, Стременош, Красна, Роза…
Зцілить Вітчизна рани і героїв своїх народ не забуде повік
Додала Марія Конкіна
20 листопада Вадиму Олександровичу Турченко виповнилося б 45. Та вже 5-ий рік перебуває у небесних вимірах. З гранітної дошки уважно споглядає за ходом життя своїх односельчан, близьких і рідних, за внуком Вадимом, який щодня прямує до школи і проходить повз дідуся, віддаючи йому честь і шану...
Пройшовши вздовж і впоперек весь світ,
До отчих повертаюсь я доріг,
І хоч мене давно не було вдома,
Все рідне тут, до болю все знайоме.
(Василь Густі «Батьківський поріг»)
У Вилоцькому культурно-просвітньому і духовному центрі «Червона калина» відкрилася виставка Заслуженого працівника культури України, фотокореспондента газети «Прикордонники України», визнаного професіонала художньої фотографії, прапорщика Григорія Петровича Кравця (4 травня 1936 – 13 жовтня 2004 ).
Переді мною фото, просто фото декоратора Марії Пішпекі з м.Виноградів… Але за ним є історія життя молодої людини другої половини ХХ століття, яке перегукується з історією розвитку кераміки району.
Кожний з нас прагне бути щасливим у житті. Це бажання реальне, якщо спрацьовують два важливих фактори. Хтось завжди повинен нас любити, чекати, зустрічати, зігрівати своєю увагою і теплом душі. І ми повинні чітко знати і усвідомлювати, що комусь дуже потрібні, що справи нашого життя і обізнаності приносять комусь користь і радість, налаштовують близьких і дорогих нам людей, з якими спілкуємося щодня, на світлу хвилю віри, надії і любові, що прийдешній день не ставав схожим на пережитий вчорашній…
Боже, твоє творіння і землі моєї краса – неповторні
Додала Марія Конкіна
У житті закарпатця Михайла Романа міцно переплелися важливі суспільно-політичні події і долі людські. Мов у тугому вузлі чітко вирізняються доленосні мітки: здійснилась вікопомна мрія народу про приєднання Закарпаття до матері-України.
ХХ століття у Закарпатті виплекало і світові дало цілу плеяду видатних корифеїв музичної культури – Іштвана Мартона, Михайла Кречка, Євгена Станковича, Ігоря Лацанича, Гізеллу Ціполу, Василя Бокоча, Віктора Плоскіна, Івана Пилипця, Етеллу Чуприк, Віктора Теличка,Степана Гігу, Івана Поповича…
Свою тверду руку, ясний розум, високу організованість і цілеспрямовану зібраність, усе своє свідоме життя віддав вивченню історії Закарпаття худорлявий, не претендуючий на славу, мудрий шукач істини, вчений і фахівець історик Омелян Дмитрович Довганич (8.05.1930-31.10.2009).
Термін «закарпатська школа живопису» міцно увійшов до лексичного арсеналу сучасних критиків та мистецтвознавців. Особлива аура європейськості і високого професіоналізму означує цю регіональну школу. Європейська художня академічна освіта для закарпатських митців була нормою, а найближче до Закарпаття були Будапешт, Відень, Прага, Мюнхен і навіть Париж.
More...
Закарпатська школа живопису творилася багато років. Сусідство області з багатьма державами сприяло тісному спілкуванню людей. Особливо можна прослідкувати взаємовплив течій та напрямків у живописі. Багато художників Закарпаття вчилися початкам академічного живопису в закладах Європи.
У січні 2018-го у видавництві «Гражда» в Ужгороді (редактор Іван Ребрик, коректура Галини Тамаровської, художньо-технічна редакція Андрія Ребрика, передмова Василя Горвата) вийшла у світ нова книжка 30-ти річного автора Миколи Бурмек-Дюрі «Щоденник молодого рома-мандрівника».
У місті зустріла давню знайому. Звернулася і щиро попросила написати нарис про хорошу людину: районного лікаря, хірурга вищої категорії Василя Васильовича Бесагу, який працює у Виноградівській районній лікарні. Її недавно прооперував. Вже повністю одужала, повернулася до роботи. Але щиро вдячна цій людині за відновлені сили та повернуте їй здоров’я.
Змалку мріяв стати священиком. Та збулася ця мрія 25 років тому. Не легка душпастирська ноша. Бути посередником між Богом і людьми справді дається вибраним. У щоденній кропіткій праці має проявляти людяність, доброту, прив’язаність, моральну чистоту, високі поривання душі. Серце священика ніколи не повинно полишати відчуття: у будні і свята він завжди потрібний людям.