Повість (5)
Пройшло сім років моєї хвороби. Уже другий рік я жила у мами. Вона приводила до мене різноманітних лікарів, до деяких возила.Як зазвичай розсіяний склероз має певні фази загострення та ремісії.
Ще один день життя – Через слабкість людина приходить до Бога
Додала Світлана КедикА сьогодні нашу розмову з Ним перебила подруга гучним – Привіт!
Привіт! – гукнула їй у відповідь.
– Як ти?
– Та як завжди, ти ж бачиш – живий труп.
Ще один день життя – Божі пороги іменами усіх святих і не святих…
Додала Світлана КедикДітки вже давно пішли до школи. Свекрусі за господарськими справами геть ніколи вивезти мене на подвір’я, то хоч захотілось вікно відкрити, подихати.
За кілька хвилин у кімнату увійде свекруха, увімкне телевізор та піде збирати дітей до школи.
Ще один день життя – віддзеркалення не в повний зріст
Додала Світлана КедикДень не передбачав нічого нового, ані оновленого. Він просто вийшов із ночі візерунками зорі та осів на моєму підвіконні.