Вірш (36)
Ім'я на стіні
Проходять мимо люди, люди,
тумани, сирість і дощі,
Христос, апостоли і Будда,
учені, п'яниці, бомжі…
Добрий дядечко Світ простягає усе нові й нові ласощі
Додав Адміністратор
Ти їх радо береш і не забуваєш про хвастощі:
«У мене новий телефон, ми вчора затусили класно…»
Хоча насправді з’їв цукерку геть не вчасно
Завтра на навчання і скоро сесія
А твої знання – спадна геометрична прогресія
***
А сніг збілив вчорашній плач
і переклав табличку – «Вихід».
Я поспішаю, ти пробач,
бо світ для мене краща втіха.
Життя
Воно брудне, як колесо авто,
коли проїде по калюжі.
Міняє напрям разів сто,
обідає завжди в бістро,
горби трима верблюжі.
Глибоко в траві тануть сухі колодязі
Вони не просять води, вони дарують відлуння
Насправді це оракули в бетонному одязі
Чуйте-чуйте їх неоднозначні волання.
Час я порівняв би з
німецького виробництва ескалатором,
який повз шеренги злив, зим
несе траву, ріку, полонини з ватрами,
Втрачаю день, і ще один день
І ще одне життя у сутінках побуту
По чорних шпалах, не поспішаючи, піде
Чемпіон життєспалюючого спорту
Феєрія бентежності у кучугурах снігу
Блищить з-під пам’яті глибинних снів
Вливає миті безмежного пориву
Крізь плин затаєних віків.
Морози дихають…
(До підняття каменю опришка Пинті в Новоселиці)
Сила могутніх Карпатських хребтів -
Сила народу, що сяє у вічність.
Сина відважних Карпатських родів -
Сила любові, жорстокість та ніжність…
Ти непомітно зник, ніби прибулець
І монітор беззвучний мені зрадив
І тягне вечір тіні уздовж вулиць,
На півсторінки я пишу «… Маладе…»
More...
Живи! В моєму серці стільки місця,
Що ти розляжешся, як в морі.
Великий шмат ясного місяця.
На груди падатиме згорі.
Я одержима і безхмарне
Мене повіття обвило.
Писанням виблідлим безкарно
В сорочку виправну стягло.
Зелений чай я п`ю уранці,
Парує з чашки аромат.
А в горлі куці самозванці
З плеча знімають автомат.
Коли закінчиться війна
І ти повернешся додому
То вип`єш доброго вина,
Приляжеш миттю від утоми.