Притча (7)
Декілька ремісників завели розмову про те, що їх годує в цьому житті.
– Чому таке розкішне творіння, як ти народжується на глибині океану в закритій мушлі? – запитав чоловік перлину, – ніхто не бачить і не знає про це. Я хочу створити тебе у всіх на очах. Будеш моєю гордістю. Ніхто не скаже, що ти не з океану.
Несе людина на спині рюкзак, наповнений життям і любов`ю. Несе тяжко, втомилася… А назустріч їй інша, легко, безтурботно крокуюча. Людина з рюкзаком питає:
– Добрий чоловіче, де твій рюкзак? Ти так легко йдеш дорогою?
Из коробка выбрали две спички. Чиркнув о серный бок коробка, одна спичка вспыхнула огнем. Незажженная спичка встревожилась:
– Ты догораешь, дорогая!
Коли страх забирає останню надію на життя тобі не лишається нічого аніж вижити. Отак взяти і на перекір смерті жити. І не важливо, що у пам’яті тих, які не дочекались.
Жили-були два сердечка.
– Які ж ви різні, – казали їм.
Внук с дедушкой гуляли фруктовым садом. Была необычайная пора – доспели груши. Дедушка сорвал грушу и дал своему внуку.