Особистості (101)
Солдатом пішов на війну, додому повернувся героєм
Додала Марія Конкіна
…Палю цигарки. Безперервно. Пробач.
Хоч вогник в ночі – це для снайпера щастя.
Розплавлена «градом» четверта доба,
Очистила душу вогненним причастям.
Ще так не молився. Ще так не хотів
Я жити. До тебе. А інше все тлінне.
Микола Ігнатик. Живопис, графіка, художня різьба по дереву, скульптура
Додала Ольга Гал
Народився 10 серпня 1936 року в с. Порошково, Перечинського району, Закарпатської області.
З 1952 по 1957 рік навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. В той час там викладали художники-педагоги: Й.Бокшай, А.Ерделі, Ф.Манайло, Е.Контратович, А.Шепа, В.Берец, О.Петкі, В.Свида, М.Попович, І.Гарапко. З задоволенням відвідував творчі семінари-пленери у А.Коцки, А.Кашшая, Г.Глюка, З.Шолтеса, В.Микити, І.Шутєва, Е. та М.Медвецьких, Ю.Герца, В.Скакандія, С.Мальчицького, Ф.Коложварі.
Сіє добро і надію, любов і правду до людини, до України
Додала Марія Конкіна
Ця талановита жінка проживає на Виноградівщині у селі Вербовець. Сама народилася в долині гірської річки Лужанки в Новоселиці на Тячівщині.
На його життєвім порозі – зоресяйних шістдесят. Це вже вдало і уміло подоланий перевал. З висоти серпантину можна оглянутися і побачити пройдений шлях. Оцінити все досягнуте і зроблене, відчути свої здобутки, втілені в життя бажання і мрії, побачити нові горизонти, до яких ще ця зріла людина прагне дійти.
Солодкий щем охоплює Станіслава Аржевітіна, коли з Києва вирушає на Закарпаття, у Верхню Тереблянщину. Тут свої води несе невгамовна порожиста Колочавка, а в далині синіють верхи гір Боярського хребта, Горба, Дервайки, Тисової, Стримби, Стременош, Красна, Роза…
Зцілить Вітчизна рани і героїв своїх народ не забуде повік
Додала Марія Конкіна
20 листопада Вадиму Олександровичу Турченко виповнилося б 45. Та вже 5-ий рік перебуває у небесних вимірах. З гранітної дошки уважно споглядає за ходом життя своїх односельчан, близьких і рідних, за внуком Вадимом, який щодня прямує до школи і проходить повз дідуся, віддаючи йому честь і шану...
Пройшовши вздовж і впоперек весь світ,
До отчих повертаюсь я доріг,
І хоч мене давно не було вдома,
Все рідне тут, до болю все знайоме.
(Василь Густі «Батьківський поріг»)
У Вилоцькому культурно-просвітньому і духовному центрі «Червона калина» відкрилася виставка Заслуженого працівника культури України, фотокореспондента газети «Прикордонники України», визнаного професіонала художньої фотографії, прапорщика Григорія Петровича Кравця (4 травня 1936 – 13 жовтня 2004 ).
Переді мною фото, просто фото декоратора Марії Пішпекі з м.Виноградів… Але за ним є історія життя молодої людини другої половини ХХ століття, яке перегукується з історією розвитку кераміки району.
Кожний з нас прагне бути щасливим у житті. Це бажання реальне, якщо спрацьовують два важливих фактори. Хтось завжди повинен нас любити, чекати, зустрічати, зігрівати своєю увагою і теплом душі. І ми повинні чітко знати і усвідомлювати, що комусь дуже потрібні, що справи нашого життя і обізнаності приносять комусь користь і радість, налаштовують близьких і дорогих нам людей, з якими спілкуємося щодня, на світлу хвилю віри, надії і любові, що прийдешній день не ставав схожим на пережитий вчорашній…
More...
Боже, твоє творіння і землі моєї краса – неповторні
Додала Марія Конкіна
У житті закарпатця Михайла Романа міцно переплелися важливі суспільно-політичні події і долі людські. Мов у тугому вузлі чітко вирізняються доленосні мітки: здійснилась вікопомна мрія народу про приєднання Закарпаття до матері-України.
ХХ століття у Закарпатті виплекало і світові дало цілу плеяду видатних корифеїв музичної культури – Іштвана Мартона, Михайла Кречка, Євгена Станковича, Ігоря Лацанича, Гізеллу Ціполу, Василя Бокоча, Віктора Плоскіна, Івана Пилипця, Етеллу Чуприк, Віктора Теличка,Степана Гігу, Івана Поповича…
Свою тверду руку, ясний розум, високу організованість і цілеспрямовану зібраність, усе своє свідоме життя віддав вивченню історії Закарпаття худорлявий, не претендуючий на славу, мудрий шукач істини, вчений і фахівець історик Омелян Дмитрович Довганич (8.05.1930-31.10.2009).
Термін «закарпатська школа живопису» міцно увійшов до лексичного арсеналу сучасних критиків та мистецтвознавців. Особлива аура європейськості і високого професіоналізму означує цю регіональну школу. Європейська художня академічна освіта для закарпатських митців була нормою, а найближче до Закарпаття були Будапешт, Відень, Прага, Мюнхен і навіть Париж.