Фотокартини (23)

Субота, 31 жовтня 2015 07:53

Осінь

Додала

– Чому Ти завжди малюєш листя жовтим?

П'ятниця, 14 серпня 2015 19:13

36 секунд у щебетанні хвиль

Додала

Нічого не роби.

Просто дай собі волю послухати.

Яка ідилія слуху і Духу і щебет хвиль…

Повертаючись додому ти пам’ятай, що там тебе чекають і люблять.

І коли дорога буденності вкривається камінням спонукань і непорозумінь, а навколо суха трава і майже, осіння витомлена спекотним сонцем земля пече твої п’яти, все одно повертайся додому пам’ятаючи, що там тебе чекають і люблять…

Нічого особливого окрім того, що навколо тебе розкіш лісу. Це воістину наповнює тебе наснагою і бадьорістю.

Туман…

Без смаку…

Сирості…

Бездонну…

Ліку…

Досить оглянутися довкола аби впіймати суть багатогранності нашого світу. І зовсім не треба їхати кудись за ексклюзивом, бо Земля у повній мірі кожним своїм куточком є унікальна.

Черговий похід, не менш цікавий, дещо екстремальний, сповнений маленьких очікуваних несподіванок... ну і звісно, чудового краєвиду над містом...

Ця камяна споруда, наче памятка про Силу, яка не потребує ані доказів, ані переконань, бо те, що народжено природою, звичайними фундаментальними законами створення світу, не підлягає сумніву. Можна тільки захоплюватись знову і знову…

Продовжую маленьку серію своїх подорожей вузенькими стежками Чорної гори. Велич цієї Божої споруди вражає.

Наша група – шестеро людей.

Це вже другий похід – блукаємо стежками Чорної гори.

Сторінка 1 із 2