Літогляд (13)

Моя родина з м. Виноградова нещодавно надіслала мені в подарунок книгу «Виноградів – моє місто» видатного дослідника, краєзнавця Івана Івановича Білінчука.

Субота, 13 лютого 2021 07:00

Грег Іган «Місто перебудов»

Додала

(Вибачте, але зовсім трохи поспойлерила)

Я в екстатичному захопленні!

На цьому можна було б і завершити, але одне речення – це не відгук ))

Вівторок, 02 лютого 2021 20:42

Лю Цисінь "Проблема трьох тіл"

Додала

"...хвилеподібна лінія, що повільно повзла екраном, – візуалізація абстракції космічного шуму, прийнятого "Червоним берегом". Ця крива, що не мала ані початку, ані кінця, здавалася сутністю Всесвіту: один кінець нескінченно йде в минуле, другий – тягнеться в нескінченне майбутнє, а по середині – рандомні злети і падіння без життя, без мети. Піки й уголовини, немов сипучі бархани, а вся крива – немов одномірна пустеля, витягується в лінію, безлюдна і непривітна. Ти можеш рухатися нею в будь-який із напрямків, куди тобі заманеться, але тобі ніколи не досягти її кінця."

«Ми, люди, завжди послуговуємося оповідками, щоб позбутися страху перед невідомим.»

Четвер, 17 грудня 2020 21:09

Всесвіт – мов темний ліс...

Додала

"Всесвіт – мов темний ліс, де кожна цивілізація – озброєний до зубів мисливець... Усі інші в цьому лісі – провідники до пекла."

"Недовіра не дорівнює запереченню. Недовіра – могутнє знаряддя, яке необхідно застосовувати й до історії."

Понеділок, 23 листопада 2020 22:08

Поділитися з вами я можу тільки собою…

Додала

Ніколи не думала…

Ніколи не кажи «ніколи».

Не кажи «не думала» акцентуючи увагу на частці «не».

Середа, 13 травня 2020 07:54

«Людина розумна» РЕКОМЕНДУЮ

Додала

«Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього». Історична розвідка Ювал Ной Харарі, приголомшить Тебе неочікуваними й сміливими припущеннями. Як анонсує сам видавець («Клуб сімейного дозвілля») у книжці  Ти не знайдеш нудної хронології та сухих дат…

На моєму столі лежить книга, яку боязко  почати читати.

Але варто почати, зізнаюсь, як потік простого та усвідомленого викладу за історичними подіями, веде сторінками  перегортаючи листок за листком. Власне, призма стороннього, проте особистісного зору, присутня впродовж усього по-своєму епохального зібрання історично-краєзнавчих нарисів  «Виноградів –  моє місто» зовсім не істориком  Іваном Біланчуком.

Про цілу поетичну книжку Ірини (а це саме книжка, а не збірка), можна в загальному сказати словами однієї з її поезій: "про таке не прийнято вголос".