Рецензія (21)

Куди б дорога не повела людину найближчою та найкоротшою є саме та, що веде до рідної домівки. Бо все там було в перше: пісня жайвора у високім і чистім небі, соняхи попід тином, привітна усмішка матері та її простягнуті руки навстріч зробленим першим крокам її дитини, школа, друзі виплекані в серці найзаповітніші сподівання, світлі мрії та надії.

Понеділок, 29 січня 2018 09:25

ТРИКУТНИК. ІДЕНТИФІКАЦІЯ.

Written by

Вийшла друком поетична антологія  «Трикутник», авторами якої є три жінки – Світлани Кедик, Валентини Костьо і Здени Тесличко.

Середа, 06 грудня 2017 15:40

А тим скарбам незвідана ціна

Written by

Кожна нововидана науковцем Іваном Хлантою книга доступна, бездоганна.

Від самісінького дня свого народження – 20 квітня 1941року, в селі Копашново, Хустського району Іван Хланта закоханий у народну творчість. Змалку йому притаманна ця щира синівська любов до усього свого кревного, що лише породила людська уява, неуємна фантазія, багатюща видумка.

Земля це бачила, пережила не раз.  У осені свій розмірений шлях і крок. У барвистім розмаї вона нечутно відходить за відроги Чорної гори. Уступає місце завершальному місяцю року грудню. Це особливий місяць. Кожний день його наповнений чимось незбагненним, невловимим, магічним і загадковим.

Цікава нова робота доктора мистецтвознавства, академіка Академії наук вищої освіти України, заслуженого діяча мистецтв України Івана Хланти «Як чоловік кішку вчив працювати» одразу привертає до себе увагу.

Ще й досі уми багатьох пошуковців непокоять нерозкриті таємниці життя великого Кобзаря. Аби подати українцям правдиву історію їхнього Пророка в архівах вишукують, піднімають документи, вивчають листування поета з друзями, скупі записи його щоденників, спогади сучасників та його перших біографів: Олександра Лазаревського, Василя Маслова, Михайла Чалого, Олександра Кониського…

Більш, як 260 років тому, на незайманих просторах Бачки в Сербії поселилися перші переселенці-українці.

Четвер, 18 травня 2017 07:20

ЧЕНДЕЙ. ПАЙОЧКА. ДЕТАЛІ.

Written by

Через кілька годин їду в Ужгород, щоб поспілкуватися з усіма, хто зустрів на своєму шляху Івана Михайловича Чендея, Майстра високої літератури.

У кожної людини найтепліші спогади пов’язані з дитинством. Вже у зрілому віці згадуються навіть дрібниці, які колись сколихнули дитячу уяву, у погляді очей просвітилися радістю, яскравими картинками запали в маленьке сердечко.

Сторінка 1 із 2