Пташка одного польоту. Класти палки в колеса. Сидіти, як на голках. Ми всі знаємо і вживаємо ці приказки. Іноді іронічні, несерйозні і забавні, ці вислови – індикатор нашого розуму та інтелекту. Гра слів в літературі, спілкуванні та мистецтві була і залишається відмінною рисою різних культур на протязі віків.

Зв’язок поколінь… що вкладено в ці слова … яке значення цього зв’язку…

В один із розділів шкільної навчальної програми входить література рідного краю. Вивчається на уроках української літератури і в центрі уваги школярів завжди опиняються найрідкісніші, найцінніші і найкращі надбання літераторів рідного краю.

Ну, що назад в майбутнє!  Якось так можна визначити жест відомого краєзнавця Івана Біланчука, автора книги «Теково. Село на берегах Тиси».

Найближчим часом Іван Іванович планує видати нову історичну книгу «Виноградів – моє місто». А зараз люб’язно ділиться спостереженнями, власне, цілим розділом «Культура і мистецтво» майбутньої книги з читачами видання «Виноградівські Вогні».

Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,

Ніхто не заплакав за вами.

Лиш в чистому полі  ревіли гармати

І зорі вмивались сльозами.

Торік, 11 листопада, в Парижі світова громадськість відзначала 100-річчя завершення Першої світової війни. На 11 годину дня сюди зібралось 70 керівників держав, щоб вшанувати світлу пам'ять десяти мільйонів полеглих.

Щастя, вірування, ідентичність, традиції, фермерство, бізнес, Ардів.

Як не дивно у сукупності названих слів є спільний корінь – роми.

«Я зрозумів, ти хочеш створити бібліотеку до якої всі будуть ходити, але ніхто не буде читати книжок» – так відповів на мою демагогію знайомий.

Побудь, мій Боже, отут зі мною,

У цьому полі, у розпал бою.

Серед руїни і серед краху

Не дай пізнати глибини страху.

Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись в розтіч.

Побудь, мій Боже, отут між нами

Думкою батька, сльозою мами.

Сестри любов’ю, брата плечима,

Чеканням милої, її очима

Побудь, мій Боже, побудь…

(Молитва воїна)

Остання

Може би опустився сніг серед білої пітьми,

зачепив краєм даху низини наболілих ран,

де ще вчора босими ходили ми

й не вірили чужим, запиленим слідам.

А, може, сніг би сів скраєчку там…

Авторкою нового літературно-художнього видання «У полоні часу», яке недавно вийшло з друку, у видавництві «Гражда» в Ужгороді, (саме видавництво недавно відзначило своє 25-річчя від  дня заснування) є Віра Фесенко.