Що просять письменники у Миколая
Той випадок, коли дорослі не виростають з дітей, а діти – стають дорослими дітьми.
Ну хто не вірить у Святого Миколая?
300 000 $, щира дівчинка та Грудневі побажання (Миколаю)
«Привіт, Миколаю, я з певністю можу сказати, що була чесною з собою, своїм чоловіком та родиною. Часом сердилась через дрібниці, як от неприбрану кімнату доні, чи закинуті чоловіком шкарпетки на підлозі, або ж обгорілу сковорідку від маминих голубців… проте…»
Високий статус культури – ознака самостійності держави
«Ми зобов’язані повідомити нашим політикам, що ми хочемо, голосувати проти політиків будь-якої партії, які не розуміють цінності читання у створенні гідних громадян, які не хочуть діяти, щоби зберегти та захистити знання та заохочувати грамотність. Це не питання політики партії. Це загальна справа людства».
Ніл Ґейман
…у кавовий запах пестощів
Отже, «Етимологія щастя».
Істина слова щастя.
Це та життєва стратегія, яку ми формуємо самі і розуміємо кожен по-своєму.
Нікому докорити, нікого посварити… хіба що себе за відчуття, що пригнічують, а не дають стан піднесення.
«Етимологія щастя» – Світлана Кедик презентує нову книгу
Жовтень щедро сипле золом… золотом почуттів та емоцій.
На приємній творчій хвилі дарую Вам, милі друзі, звістку – вийшла друком моя книжка «Етимологія щастя».
Янголи живуть вічно
Вижити
І вмерти.
Розкинути сльози крізь простори болю без відчуття ненависті до Того, котрий прирік на страждання. Приречена у безпам’ятцві мовчки… стиснути зуби і мовчки проковтнути гіркоту реальності.
Як дзиґар накрутиш, так він і б’є
Насип мені фіалок у долоні,
Весни насип і в очі позирай.
Перепокосить снива смутку рай,
Переповість напам’ять сни півоній,
І небо нас покличе аж за край…
(Тетяна Рибар. «Дзиґар»)
Альфа й Омега
…ще ненароджена мрія живе в утробі. Живе і марить дотиком до реальності. До занурення, до пірнання у глибокий світ людськості. Але де його знайти?...
Поза зоною
Зникла задума манила мороком.
Білим мороком сповненим снігу.
Снігова пітьма ховала ще незвичну, але таку дорогу весну – хотілося щирості.
Зірка
Різдво малює візерунки спокою. Щодня.
Щодня незалежно від заметілі за вікном, чи дощу настає тепло нової доби, тої самої Зірки, яка споконвіку осяює шлях виміряний часом. І коли мені зауважують парою тисяч я мовчки усміхаюсь, бо добре знаю – релігія спокутує мовчання.