Вівторок, 08 січня 2019 15:16

Зірка

Різдво малює візерунки спокою. Щодня.

Щодня незалежно від заметілі за вікном, чи дощу настає тепло нової доби, тої самої Зірки, яка споконвіку осяює шлях виміряний часом. І коли мені зауважують парою тисяч я мовчки усміхаюсь, бо добре знаю –  релігія спокутує мовчання.

Опубліковано в Авторська проза
Неділя, 16 грудня 2018 09:10

Сніжки

Можливо, сміх бентежних каруселей

небесних мрій у проміжку зими,

зійшов сніжками на оселю де

двоє в купелі весни блукають

парою.

Опубліковано в Поезія
Понеділок, 03 грудня 2018 11:28

На дні

Біль у спині аж надто відчутно подразнює мозок. В голові гудить, пече, стискає. Я прикладаю до скроні спокій. Він зменшує ризик інсульту душі, яка загубилась в капілярах тіла й до найтонших нервових закінчень тіпає серце.

Опубліковано в Авторська проза
Вівторок, 27 листопада 2018 20:50

Відпочиваєте? Ні, просто думаю…

Ні.

Не хочу.

Не буду.

Не можу.

Мушу?

Ні.

Хочу.

Буду.

Можу.

Не мушу!

Опубліковано в Авторська проза
П'ятниця, 02 листопада 2018 19:21

Нарада у ванні

Ванна збовтує вечірні години краплями вологи. І хто б міг подумати, що вода може заспокоювати. Чи то випиваєш її, чи занурюєшся у неї ефект однаковий – насолода.

Опубліковано в Авторська проза
П'ятниця, 26 жовтня 2018 20:10

Відкриті очі мертвих канонірів

«…І ти хотів би кричати а тільки хихикаєш бридко

І ти хотів би перетнути каламутну ріку

А лише масажуєш коліно яке огортає звичка»

Опубліковано в Рецензія
Понеділок, 08 жовтня 2018 19:06

Купіль

Сьогодні не спати. Ця ніч народжена днем для пристрасті.

Опубліковано в Авторська проза
Четвер, 04 жовтня 2018 18:42

ЕГО

Бачиш як воно – Ти мовчки сидиш на своєму камені Абсолюту і споглядаєш, як МИ тут будуємо своє особисте Пекло, тут –  прямісінько посеред Раю.

Опубліковано в Авторська проза
Понеділок, 20 серпня 2018 18:18

безпосередньо

Оточуючий світ з присмаком полуниці розірвав ранок зливою – червень. Розмахом у півгодини, кличем через день, намалював бажання минулого колами стиглості – смачно, соковито, терпко, часом кисло, але приємно.

Опубліковано в Авторська проза
Вівторок, 17 липня 2018 19:31

Лампа чуттєвості

Коли чай застигає у склянці, а столик  упівніч жене останні краплі вологи, засинаючи, ти з осердя денного тепла напівсвідомо вимикаєш лампу чуттєвості – спиш.

Опубліковано в Авторська проза
Сторінка 1 із 12