Солодкий щем охоплює Станіслава Аржевітіна, коли з Києва вирушає на Закарпаття, у Верхню Тереблянщину. Тут свої води несе невгамовна порожиста Колочавка, а в далині синіють верхи гір Боярського хребта, Горба, Дервайки, Тисової, Стримби, Стременош, Красна, Роза…

Про цілу поетичну книжку Ірини (а це саме книжка, а не збірка), можна в загальному сказати словами однієї з її поезій: "про таке не прийнято вголос".

Мамо, не плач. Я повернуся весною...

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Життєвий і творчий шлях Івана Драгуського був яскравим, насиченим, але досить коротким. Прожив неповних 33. За час, відведний долею зробив багато корисного і доброго. Окремі свої  задуми зумів втілити, реалізувати і внести в життя.

В останній день жовтня у Хустській міській картинній галереї відкрилася виставка «Графіка». Учасниками стали дев’ять авторів з Виноградівщини: Олександр Маринич, Маргарита Тегзе, Діана Добош-Брода, Альона Стасюк, Валерія Чука, Любов Шпак, Маріанна Гаврило, Валентина Костьо та Марія Ковач з Хуста.

Листопад дарує Виноградівщині щонайменше п’ять дат, котрі по своїй суті так, чи інакше відкривають імена вже відомих людей:

Марія Федорівна Логутова – в минулому голова районної організації Спілки жінок України, Почесна громадянка м. Виноградів;

Дмитро Миколайович Попович – український педагог, письменник, поет, громадський і церковний діяч;

Михайло Михайлович Чухран – гуморист, письменник;

Ярослав Іванович Кібелбек – директор державного підприємства “Виноградівське лісове господарство»;

Ольга Михайлівна Гал – художник декоративно-прикладного мистецтва.

В один із розділів шкільної навчальної програми входить література рідного краю. Вивчається на уроках української літератури і в центрі уваги школярів завжди опиняються найрідкісніші, найцінніші і найкращі надбання літераторів рідного краю.

Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,

Ніхто не заплакав за вами.

Лиш в чистому полі  ревіли гармати

І зорі вмивались сльозами.

Торік, 11 листопада, в Парижі світова громадськість відзначала 100-річчя завершення Першої світової війни. На 11 годину дня сюди зібралось 70 керівників держав, щоб вшанувати світлу пам'ять десяти мільйонів полеглих.

Побудь, мій Боже, отут зі мною,

У цьому полі, у розпал бою.

Серед руїни і серед краху

Не дай пізнати глибини страху.

Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись в розтіч.

Побудь, мій Боже, отут між нами

Думкою батька, сльозою мами.

Сестри любов’ю, брата плечима,

Чеканням милої, її очима

Побудь, мій Боже, побудь…

(Молитва воїна)

Авторкою нового літературно-художнього видання «У полоні часу», яке недавно вийшло з друку, у видавництві «Гражда» в Ужгороді, (саме видавництво недавно відзначило своє 25-річчя від  дня заснування) є Віра Фесенко.